Головна

Дитячий садок і Нова українська школа: як прокласти місток

       Нову українську школу презентують як запоруку життєвого успіху, як школу, до якої приємно ходити дітям, де прислухатимуться до їхньої думки, навчатимуть критично мислити, не боятися висловлювати власну думку та бути відповідальним громадянином.

      Час змін – це період, коли треба швидше зорієнтуватися, розібратися в сутності змін та мати чітке розуміння того, що відбувається і як діяти далі. Реформа освіти передбачає суттєву передову системи освіти як такої. Ці зміни стосуються педагогів, дітей та батьків. Змінюються форми, методи, засоби, ціннісні позиції та концептуальні засади організації освітнього процесу, а головне – результат: педагогіку знань змінює педагогіка компетенцій. Тобто вирішального значення для дитини в її майбутньому дорослому житті набуде не багаж знань, а здатність ними користуватися, застосовувати їх у конкретних умовах на користь собі, справі, громаді, країні.

         Структуру Нової школи визначають вікові періоди життя дитини та відповідні рівні освіти, яку діти здобувають у закладах освіти різних типів. Основою є дошкільна освіта – 0 рівень. За нею слідує загальна середня освіта, яка передбачає три рівні:

1 рівень – початкова,

2 рівень – базова середня,

3 рівень – профільна середня.

     

          Кожен рівень освіти об’єднує два цикли. Це дає змогу конкретизувати освітні завдання та враховувати фізичні і розумові можливості дітей. Структура Нової школи передбачає чітку послідовність здобуття дітьми освіти. Цю послідовність має забезпечити наступність, сутність якої в тому, що кожний наступний рівень освіти має спиратися на ті здобутки та надбання, які діти набули на попередньому. Не випереджати їх, не нівелювати їх, не замінювати, а грунтуватися на них та продовжувати рух уперед на своєму рівні освіти.

Педагоги закладів дошкільної освіти та початкової школи мають:

  • знати завдання та очікувані результати свого рівня освіти;
  • цікавитися змістом освіти попереднього/наступного рівня;
  • адаптуватися до рівня досягнень дітей, їх обізнаності;
  • змінювати освітнє середовище;
  • розвиватися та самовдосконалюватися.

        Кожен рівень освіти слід розглядати як самодостатній. Він не є підготовчим до наступного.

         Наступність – це послідовність, зв’язок етапів та ступенів розвитку, збереження окремих ознак чи цілих характеристик при переході від попереднього до наступного (нового)

         Дотримання послідовності впорядковує, забезпечує, безперервність освіти. Наступність дає змогу:

  • визначити перспективність розвитку дитини;
  • конкретизувати подальші дії;
  • підготувати до засвоєння нового.

Наступність також передбачає:

  • актуалізацію життєвого досвіду дітей  – що саме я вже знаю, вмію, можу;
  • спрямування на новий досвід – що я хочу, мені цікаво;
  • заохочення до пізнання – подивлюся, послухаю, з’ясую, дізнаюся, зроблю, поцікавлюся думкою іншого, виражу власне ставлення.

       Закони розвитку дітей непорушні. Але умови, в яких зростають діти, постійно змінюються. Саме ці умови і визначають наступність.

          Забезпечити розумну наступність можливо! Для цього потрібен діалог – діалог партнерів. Позиція вертикалі «ви повинні» або «це ваша робота» неприпустима. У конструктивному діалозі центром уваги має бути дитина, її потреби, інтереси, можливості. Бо ми – дорослі – ведемо її по життю. Вихователі й учителі мають ліпше орієнтуватися в результатах, до яких прагнуть; дотримуватися балансу – не прискорювати та не уповільнювати темпу розвитку дитини; адекватно обирати шляхи: зміст, прийоми, методи, способи педагогічного впливу. Ми – батьки й педагоги – маємо довіряти один одному, дослухатися одне до одного. Важливими є спільне розуміння та об’єднання зусиль.

 Новий навчальний рік: перезавантаження

Новий вересень вітає нас не лише новим законом “Про освіту”, перспективами та довгоочікуваними новинками, нестандартними педагогічними ідеями, а і сяйвом дитячих усмішок, щирістю їхніх мрій. На думку В. Сухомлинського, дитинство твориться з того, що педагоги й батьки залишають у дітях. Тому лише повноцінне змістовне спілкування дорослих з дітьми приносить задоволення, розуміння, підтримку і допомогу. Отже, знову розпочинаємо відлік робочих буднів аж до наступного літа. І хоча не всі наші вихованці мали такі тривалі літні канікули, як школярі, від того 1 вересня не втрачає для них, педагогів, батьків своєї особливості.

 Гарантувати дітям безпеку. Утім не лише фізичну, а й емоційну та психологічну. Так визначила   одне із завдань на цей навчальний рік Міністр освіти і науки Лілія Гриневич. 

Тож усім нам натхнення, багатства емоцій та чудових результатів взаємодій з дітьми, їхніми батьками, педагогічною спільнотою.

Пам’ятаймо, що, виховуючи дітей, ми творимо Всесвіт – прекрасний, таємничий і безмежний.

З початком навчального року!

Comments are closed.