Медичний довідник

Що треба знати про кір та вакцинацію?

В Україні, починаючи з 2017року, має місце нестійка епідемічна ситуація по кору. Про це свідчить чергування періодів підйому і спаду захворюваності, зменшення епідемічного періоду. Захворюваність на кір набуває некерованого характеру.

За 7 міс. 2019р. у місті Черкаси зареєстровано 183 випадки кору, із них – 73 дитини від 0 до 17 років. За віковими групами:

  • 0 – 1р. – 3 дитини
  • 1р. – 4р. – 22 дитини
  • 5р. – 9р. – 27 дітей
  • 10р. – 14р. – 15 дітей
  • 15р. – 17р. – 6 осіб

По Черкаській області зареєстровано 745 випадків кору. В порівнянні з 2018 роком зафіксований ріст захворювання на кір у 3,1 рази. Вакцинованих, що захворіли на кір, шестеро:

  • 5р. – 9р. – 1 дитина
  • 10р. – 14р. – 3 дитини
  • 15р. – 17р. – 2 дитини

Слід зазначити, що вакциновані діти хворіли у легкій формі.

Нагадаємо, що кір – це інфекційна хвороба, збудником якої є вірус. Вірус кору дуже легкий і може розноситись потоком повітря, тому заразитись можна, перебуваючи в одному приміщенні з хворим. Але вірус швидко гине в оточуючому середовищі і не передається через побутові предмети (постіль, одяг) та третіх осіб, які контактували з хворим.

Кором хворіють тільки люди і зараження відбувається від людини до людини.

Перші півроку після народження  дитина має материнський імунітет від кору, але ближче до року він слабшає і необхідна вакцинація. Якщо мати дитини не хворіла і не вакцинована, дитина імунітету не має.

Розповсюдженню інфекції сприяють кашель, чхання. Хворіють незалежно від віку. Швидкість поширеності кору та розміри епідемії знаходяться в прямій залежності від величини прошарку неімунізованого населення та соціально – побутових умов, які передбачають тісне спілкування.

Охоплення щепленням 55,2%   (всі вікові категорії) при N 95 – 97%. Старші вікові категорії з порушенням календаря – 34,9%. Найбільша заразність (контагіозність)  – в катаральному періоді та в перші 3 дні висипу. Після 4-го дня висипу хворий не є загрозою для оточуючих. Хворі на ускладнення (пневмонія, отит, загострення хронічних хвороб) виділяють збудник до 10-го дня з моменту висипки.

Зазвичай кором хворіють один раз. Повторні випадки трапляються вкрай рідко.

Симптомами  кору є: висока температура, нежить, кашель, висип, іноді блювання, пронос. Кір часто ускладнюється  пневмонією та може викликати ураження головного мозку.

Вірус кору послаблює імунітет і знижує здатність організму боротись з іншими хворобами.

Від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 21 дня. В середньому тривалість –  10 днів. Це прихований період хвороби.

Далі  перебіг захворювання: підвищується до високих цифр температура тіла, сильний головний біль, нежить, відсутність апетиту та слабкість. Потім – сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, можуть бути гнійні виділення). Рожеві крапкові висипання з’являються на 2-й – 3-й день. На слизовій оболонці ясен, щік – білуваті цятки. Це можна побачити ще до появи висипів на тілі. На 4-й – 5-й день хвороби на шкірі голови, на обличчі, за вухами з’являється висип, пізніше висип розповсюджується на тіло, руки та ноги. Висип кору зазвичай виглядає, як дрібні рожево – червоні цятки і пухирці, які поступово перетворюються на більші плями. Висип зникає у зворотному з появою порядку. Стан хворого починає покращуватись.

Основний спосіб профілактики цієї інфекції – активна імунізація.

Вакцинація проти кору проводиться дітям у віці 12 місяців, ревакцинація  – у 6 років.

Імунізація проти кору також проводиться раніше не щепленим підліткам, що не хворіли на кір, у віці 15 – 17 років і дорослим до 35 років.

З метою недопущення збільшення захворюваності на кір, попередження спалахів захворюваності та виконання вимог статті 15 закону України  «Про захист населення від інфекційних хвороб» рекомендовано до 31 12 2019р провести вакцинацію раніше не щепленим дітям та ревакцинацію в віці 6 років.

 

Лікар – педіатр    Лушнікова Н.П.

Що треба знати про поліомієліт та його профілактику

Поліомієліт неможливо вилікувати, але цій смертельно небезпечній хворобі можна запобігти завдяки вакцинації. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п’яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя.

Як передається поліомієліт

Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, заражену їжу та воду.

Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина — і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до 5 років.

Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів. Хвороба може призвести до смерті.

Симптоми і лікування поліомієліту

Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:

  • Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
  • Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
  • Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.

Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.

Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.

На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.

Ускладнення поліомієліту

Близько 5% хворих помирають. В основному — через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури.

У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності.

Інші небезпечні ускладнення поліомієліту – пневмонія, міокардит, важкі шлунково кишкові розлади з кровотечею, проривом, виразками, кишкова непрохідність.

Профілактика поліомієліту

Вакцинація — єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:

  • 1 щеплення — 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
  • 2 щеплення — 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
  • 3 щеплення — 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
  • 4 щеплення — 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
  • 5 щеплення — 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
  • 6 щеплення — 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)).

В Україні є достатньо якісних і ефективних вакцин, закуплених за кошти державного бюджету.

Охоплення щепленнями:

За підсумками 9 місяців 2018 р., в Україні рівень охоплення щепленнями проти поліомієліту є достатньо низьким.

За 9 місяців 2018 р. проти поліомієліту вакциновано 47,9% дітей до 1 року, 46,6% дітей віком 18 місяців, 61,9% дітей 6 років та 60,4% віком 14 років.

Якщо такі темпи будуть зберігатись до кінця року, то рівень охоплення щепленнями дітей досягне лише 62%.

Які вакцини є в Україні

Станом на 1 жовтня 2018 р. в Україні було майже 700 тис доз вакцини для профілактики поліомієліту ІМОВАКС поліо та більше 1 млн доз  двовалентної вакцини для профілактики поліомієліту типів 1 та 3 (дОПВ) ПОЛІО САБІН™ (оральна).

Усі вакцини за Календарем є абсолютно безоплатними для дітей. Навіть якщо дитина пропустила щеплення за Календарем, вона може надолужити його безоплатно. Перевірити залишок вакцин у вашому регіоні можна у цій таблиці.

Чи потрібно робити щеплення дитині на грудному вигодовуванні

Так. Грудне вигодовування є надзвичайно важливим та корисним для здоров’я маляти, але материнське молоко не захищає дитину від поліомієліту.

Чи можна вакцинувати від поліомієліту дітей з хронічними хворобами

Дуже важливо забезпечити вакцинацію дітей з хронічними захворюваннями, оскільки вони більш вразливі до інфекцій.

Справжні протипоказання до щеплення ОПВ — це надзвичайно рідкісне явище. Їх може визначити ваш лікар. Протипоказання на строк більший за два тижні може визначити тільки імунологічна комісія.

Чому так важливо, щоб усі діти пройшли вакцинацію

Якщо достатня кількість людей у країні є вакцинованими (понад 95%), розповсюдження вірусу припиниться. І навпаки, якщо у країні діти залишаються невакцинованими, це може призвести до розповсюдження вірусу та нових випадків захворювання.

Центр громадського здоров’я закликає батьків вчасно вакцинувати дітей від поліомієліту і надолужити пропущені щеплення.

Інформація з сайту ЦГЗ МОЗ України https://phc.org.ua/news/show/shcho-treba-znati-pro-poliomijelit-ta-iogo-profilaktiku

    

ДО ЧОГО МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ БРАК ЙОДУ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ І ЯК ЦЬОМУ ЗАПОБІГТИ?

 

Профілактика дефіциту йоду є обов’язковою процедурою для кожної людини, а особливо важлива вона для дітей. Йод відповідає за важливі функції організму і його відсутність може нашкодити здоров’ю.

– Йод необхідний кожній людині протягом усього життя, його брак в організмі хоч і непомітний на перший погляд, але може спричинити досить неприємні наслідки. Значно ускладнює проблему той факт, що організм не здатний самостійно виробляти йод, він може надходити тільки ззовні: з корисних продуктів харчування або ж із спеціально розроблених вітамінно-мінеральних і лікарських комплексів.

Необхідність йоду обумовлена його значенням для синтезу тиреоїдних гормонів, майже половину маси основного гормону щитовидної залози, тироксину, складає йод. Гормони щитовидної залози беруть активну участь в розвитку та регуляції функції нервової системи та психіки, серцево-судинної системи, органів травлення, репродуктивної функції та кістково-м’язової системи.

Відомо, що під впливом тиреоїдних гормонів матері на 12-15 тижні вагітності формуються основні структури головного мозку плода (в тому числі кора, мозолисте тіло) та орган зору. Уже на 15-40 тижні вагітності тиреоїдні гормони матері та плода сприяють формуванню нервової системи, визріванню нейронів, мієлінізації, формуванню синапсів.

Проблема дефіциту йоду в Україні носить ендемічний характер, тобто для виникнення цього захворювання існують об’єктивні передумови через нестачу йоду в ґрунті, воді, продуктах харчування. Черкаська  область відноситься до регіону з незначним йододефіцитом, але погіршення екологічного стану довкілля, розбалансованість добових раціонів, особливо по макро- і мікроелементному складу не виключає цю проблему.

 Які ж практичні заходи можуть бути рекомендовані для профілактики йодної недостатності?

Найбільш ефективною є постійна масова профілактика. Вона полягає у тому, що все населення країни постійно використовує йодовану сіль як джерело йоду. Саме йодування всієї солі, яка використовується у харчуванні людей і домашніх сільськогосподарських тварин, за рекомендацією ВООЗ, ЮНІСЕФ є головним методом профілактики дефіциту йоду у населення. Перевага надається саме йодованій солі через те, що вона є доступним, безпечним, дешевим для всіх продуктом, що споживається повсюдно, усіма категоріями населення протягом цілого року в однаковій кількості. Для досягнення профілактичного ефекту йодованої солі вживають стільки ж, як і звичайної, оскільки при регулярному її використанні в організм надходить фізіологічно необхідна кількість йоду, без ризику його передозування. Для цього до харчової солі додається калію йодат. Необхідно враховувати, що під час зберігання солі вміст йоду в ній зменшується, а під час варіння йод частково вивітрюється, через це солити їжу необхідно в кінці варіння. Йодована сіль не впливає на смакові якості їжі, не викликає побічних явищ.

Чи додають йодовану сіль під час виробництва продуктів харчування?

Масова йодна профілактика здійснюється також йодуванням води, що розфасовується, хліба, молока, додаванням йодидів у корм домашніх тварин, у воду при зрошуванні полів. Групова профілактика йодної недостатності проводиться для категорій населення з найбільшим ризиком йодного дефіциту – це діти, підлітки, вагітні, годувальниці. Найкращим джерелом йоду для немовлят є молоко матері.

Для групової профілактики використовуються різні препарати йодиду калію. Індивідуальна йодна профілактика проводиться у випадках зростаючої потреби в йоді. Вона рекомендується жінкам за рік до планової вагітності, після важких інфекційних та соматичних захворювань і включає вживання водоростей, морської капусти, полівітамінів із вмістом йоду та препаратів йодиду калію.

Які продукти містять йод?

Найбільше йоду міститься у морській капусті, морських водоростях, морській рибі та риб’ячому жирі. Молочні продукти також є відмінним джерелом йоду для організму людини. Найбільшу кількість йоду містить саме молоко – приблизно 16 мг, в кефірі міститься трохи менше йоду – 14 мг, в сметані – приблизно 8 мг йоду, а у вершках 9 мг.

Полуниця, перець, помідори, часник, редиска, капуста або картопля, волоські горіхи можуть бути здоровим доповненням до вашої дієти у разі, якщо вам потрібно збільшити споживання йоду. Якщо картоплю вживати з шкіркою, то одна середня печена картоплина може забезпечити 60 мікрограмів йоду.

Незалежно від того, в якому стані вживаються яйця, варені, омлет або яєчня, вони можуть стати відмінним джерелом поповнення йоду в організмі. Всього одне велике варене яйце забезпечує близько 12 мкг йоду.

КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

Здорове харчування дитини

 

 

Ще 2500 тис. років тому відомий стародавній філософ Сократ казав: «Ми живемо не для того, щоб їсти, але ми їмо для того, щоб жити». Дане прислів’я на сьогоднішній день звучить набагато актуальніше ніж у ті часи, враховуючи малорухливий спосіб життя та велику кількість сучасних (не дуже корисних) продуктів швидкого приготування, що легко засвоюються та призводять до переїдання.

За даними ВООЗ харчування сучасної людини, а особливо дитини, на 70% визначає її стан здоров’я протягом всього життя, безпосередньо впливає на благополуччя та тривалість життя. Батьки повинні пам’ятати, що здорове харчування дитини починається, ще до її народження. Дотримання батьками збалансованої дієти та принципів здорового способу життя закладає основу здоров’я майбутньої дитини. Виключно грудне вигодовування у перші шість місяців після народження, своєчасне введення здорового прикорму та поступова адаптація дитини до дорослого харчування протягом другого року життя – це дійсно пріоритетні питання догляду за дитиною, які вимагають розуміння та уваги з боку батьків.

На порушення харчування дітей старше 1-2 років та підлітків старших вікових груп впливають 3 основні фактори: недостатнє харчування, надмірне харчування та неправильне харчування. Для мешканців України та Європи найбільш актуальними проблемами є надмірне та неправильне харчування. За даними державної статистики в Україні надлишкова маса серед дітей та підлітків зустрічається у 10 % випадків, а кожен третій підліток Європи має надлишкову масу тіла або страждає на ожиріння.

Аби привернути увагу мешканців України до цієї проблеми у МОЗ (вперше за 18 років) переглянули добові потреби у харчуванні, які вважаються застарілими, натомість ввели нові – більш збалансовані і корисні для здоров’я, в тому числі суттєві зміни відбулись  у дитячому раціоні.

Згідно нового наказу МОЗ України від 03.09.2017 № 1073 «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії» відбулись такі зміни норм харчування дітей віком від 1 до 17 років:

— зменшена загальна калорійність їжі, що споживається за добу;

— збільшена роль тваринного білку у харчуванні дітей;

— зменшена кількість вуглеводів;

— зменшена кількість споживання жирів для дітей від 1 до 7 років.

Крім того, враховуючи деякі хвороби сучасності: йодна недостатність, залізодефіцитна анемія — для дітей перших років життя (1-3 роки) збільшена необхідна кількість споживання йоду, а для дівчат 14-17 років — заліза.

Для забезпечення здорового харчування, відповідно до нових рекомендацій, до мінімального переліку харчових продуктів, які дитина повинна вживати протягом тижня необхідно включити: м’ясні, рибні, молочні продукти, в тому числі кисломолочні, масло вершкове, сметану та тверді сири, яйця, хліб та хлібобулочні вироби (з пшеничного та житнього борошна), овочі, фрукти або ягоди (в тому числі свіжі та сушені), натуральні соки, морепродукти, крупи, бобові, олію, а також невелику кількість макаронних, кондитерських виробів, цукру та меду. Для формування у дитини гарного ставлення до їжі бажано кожного дня готувати різноманітні смачні та поживні страви.

Кількість прийомів їжі для дітей молодшого віку повинна складати 5-6 разів на добу з 3 — годинними проміжками, для дітей старшого віку та підлітків –  4 рази на добу з 4 — годинними проміжками. Розподіл їжі по калорійності протягом доби (при 4-х разовому харчуванні) повинен бути таким: сніданок – 25%, обід 35%, підвечірок – 20%, вечеря – 20%.

Треба пам’ятати, що здорова дитина — це найбільша радість для батьків, тому слід замислитись – побалувати дитину фаст-фудом, тістечками чи газованими напоями, або зробити смачний та корисний сніданок з овочів та вареного або тушкованого м’яса.

У випадку, якщо всі рекомендації виконані, а дитина продовжує набирати або втрачати вагу, має хронічні захворювання — треба обов’язково звернутись до лікаря дієтолога для формування дієти відповідно до стану здоров’я дитини.

Будьте здорові та не хворійте!

 

           

                  Ще раз про ботулізм

  Всього з початку 2018 р. в Україні вже  захворіло на ботулізм  97 осіб, 8 із них померли. Випадки ботулізму були зареєстровані майже у всіх регіонах України.

    На 01.12.2018 р. в Черкаській області зареєстровано 8 випадків захворювання на ботулізм з 9 потерпілими, що обумовлено вживанням м’ясних домашніх консервів без термічної обробки, а також в’яленої та копченої річкової риби (плотва, лящ) домашнього приготування, з них 1 в м.Черкаси.

   Нагадуємо: ботулізм — як правило, виникає у зв’язку із вживанням консервованих м’ясних продуктів, особливо домашнього виготовлення, в’яленої та копченої риби, овочевих, грибних консервів, ковбаси, балика тощо.

    За токсичними властивостями ботулінічний токсин переважає всі відомі токсини інших мікробів.

   В шлунку і кишківнику ботулотоксин не тільки добре зберігається, а й значно підвищує свою біологічну активність при дії ферментів трипсину і панкреатину.

  Спори збудника  містяться у ґрунті. Паличка ботулінуса широко розповсюджена у навколишньому середовищі. Джерелом її є людина і тварина. Спори ботулінуса відрізняються надзвичайно високою стійкістю проти дії фізичних і хімічних факторів.  Висока концентрація кухонної солі не впливає на ботулотоксин.

      Симптоми ботулізму проявляються не так різко як при інших харчових отруєннях, зазвичай перші прояви захворювання з’являються на 2-3-ій день після вживання забрудненого харчового продукту.

Нагадуємо, що найчастішими симптомами ботулізму є:

  • порушення зору (двоїння або туман в очах),
  • неврологічні розлади: невиразність мови, може бути важко ковтати, відчуття сухості в роті, м’язова слабкість;
  • загальна інфекційна інтоксикація: пронос, блювота, може незначно підвищитись температура, біль в животі; 
  • пригнічення функції дихальних м’язів, внаслідок чого за відсутності терапії смерть настає від дихальної недостатності; 
  • у дітей симптоми ботулізму можуть проявлятися у вигляді апатії, відмови від їжі, тривалого плачу, а також м’язової слабкості.

Цікавим є той факт, що при споживанні кількома людьми одного і того ж продукту, захворіти на ботулізм можуть не всі. Це пояснюється тим, що збудник ботулізму розмножується в продукті «гніздами», а не рівномірно  у всьому продукті.

Лікування – тільки в умовах стаціонару – введення протиботулінічної сироватки.

Основною профілактикою ботулізму є ретельне очищення від ґрунту грибів, овочів, фруктів перед консервацією, правильна розробка туш тварин та риб, дотримання технології консервації (найкраще способом автоклавування).   

                             Шановні Черкащани!

Найкращий спосіб захистити своє здоров’я – утриматися від споживання їжі, якість якої споживачу невідома. Вкотре повторюємо, що до факторів ризику належать споживання в’яленої, солоної та консервованої риби, консервів та виробів з м’яса, приготовлених з порушенням технологічних вимог.

Не варто купувати сиро в’ялену рибу та  консерви домашнього виготовлення з рук чи на стихійних ринках. 

В жодному разі не слід споживати консерви бомбажні, деформовані.

Перед використанням домашні консерви слід піддавати повторній термічній обробці методом кип’ятіння протягом 30 хвилин. 

    КНП «Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР»

Українці почали хворіти на дифтерію

В Україні офіційно зареєстрували другий випадок дифтерії( 2018 рік) – повідомляє 1NEWS. Це сталося у Рубіжному Луганської області.

Під час останньої епідемії дифтерії в Україні з 1991-го до 1998-го року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, на дифтерію захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли.

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання,що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки,а також, в окремих випадках,шкіри в місцях пошкодження та являється небезпечним для життя своїми ускладненнями.

Основний прояв – поява фіброзних плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин і слизових оболонках ротоглотки.

Основний шлях передачі збудника –повітряно-крапельний .У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом. Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів(в середньому-3 дні) .Особи, які не імунізовані проти інфекції,можуть захворіти в будь-якому віці.

Клінічні симптоми:

Дифтерія ротоглотки становить 90-95% всіх випадків захворювання у дітей та дорослих,у 70-75% пацієнтів вона протікає у локалізованій формі. Відразу з’являються такі симптоми дифтерії:

підвищена температура тіла від субфебрильної до високої ,яка зберігається 2-3 дні,крім цього у хворого буде нездужання ,головний біль,тахікардія,блідість шкіри.

Незалежно від того ,наскільки легка форма дифтерії у людини,ії потрібно відразу ж госпіталізувати в інфекційне відділення .

Ускладнення дифтерії, які мають негативні наслідки для здоров’я хворого:

– бактеріальна пневмонія;

– токсична кардіоміопатія;

– поліневритичні ускладнення;

– інфекційно-токсичний шок;

– нефротичні ускладнення.

 Як захиститися від дифтерії:

Єдиний і найдієвіший спосіб захиститися від дифтерії –це вакцинація .Імунізація дітей проводиться згідно затвердженого календаря щеплень. А дорослим потрібно робити вакцинацію від дифтерії кожні 10 років.

Вакцинація дорослих:

У дорослому віці вакцинація проводиться в таких випадках:

– якщо щеплення жодного разу не проводилося;

– перед виїздом в місця з підвищеним ризиком зараження ;

– перед працевлаштуванням в лікувальні та навчальні заклади.

Якщо людина жодного разу не робила щеплення від дифтерії ,тоді існує спеціальна схема:

– початкове введення – будь-який вік;

– потім – через місяць;

– потім – через півроку;

– потім – через 5 років;

– і кожні 10 років.

Перед імунізацією людині потрібно простежити,чи є кашель,нежить, чи підвищується температура тіла та чи немає висипань. Це дозволяє виявити ГРВІ на початковій стадії. Також може бути призначено додаткове обстеження для виявлення протипоказань.

Протипоказання:

– вагітність;

– імунодефіцит;

– гостра форма будь-якої хвороби;

-алергія.

 Щеплення від дифтерії – єдиний спосіб захистити себе від захворювання.

 

 

Раціональне харчування дітей дошкільного віку

 

Харчування дошкільнят відрізняється від харчування дітей раннього віку як в кількісному, так і в якісному відношенні. 

Головним завданням у харчуванні дітей від 3 до 7 років є забезпечення нормального росту і розвитку дитячого організму , а також підготовка м’язів, кісток і мозку до різкого зростання розумових і фізичних навантажень і зміни режиму, пов’язаного з початком навчання в школі.

Маса тіла дитини з 4 до 7 років наростає в середньому з 15 до 25 кг, а приріст тіла в довжину складає 20-30 см. Загальна рухливість дітей дещо зменшується, але збільшуються фізичні навантаження: піші переходи, фізкультурні і спортивні заняття та ігри. 

Основні принципи харчування дітей дошкільного віку:

  • харчування дітей від 3 до 7 років має повністю забезпечувати дитячий зростаючий організм необхідною енергією для того, щоб у них спостерігалася гарна рухова, розумова і психічна активність;
  • харчування дошкільнят має бути раціональним, збалансованим і містити всі необхідні вітаміни і мікроелементи;
  • харчування має враховувати індивідуальні особливості кожної дитини(алергію, непереносимість продуктів та ін);
  • в харчуванні необхідно обов’язково дотримуватися технології обробки продуктів і приготування їжі, а також стежити за якістю і терміном придатності всіх продуктів.

Енергетична “ємність” їжі для дітей дошкільного віку повинна бути наступною – для 3-річної дитини – 1540 ккал на добу, для дитини 4-6 років – 1970 ккал, а для дитини 7 років – 2350 ккал.

Кожен день в раціоні харчування дітей від 3 до 7 років повинна бути присутня достатня кількість білків, жирів і вуглеводів.

Для зростаючого організму необхідний повноцінний білок, тому кількість тваринних білків повинна складати у трирічної дитини 70%, у п’яти-семирічної – 60% від загального їх числа. При правильному співвідношенні тваринних і рослинних білків їх засвоєння відбувається більш повноцінно. Білок в їжі дітей дошкільного віку в середньому повинен забезпечувати 15% її загальної калорійної цінності. 

Прекрасними і повноцінними джерелами білка є м’ясо, риба, молоко і молочні продукти, яйця, бобові, крупи, хліб. Для кращого засвоєння білків, організм дитини повинен отримувати достатню кількість і правильне співвідношення жирів і вуглеводів.

Кількість жирів, необхідна після трьох років, практично така ж, як і білків (співвідношення 1:1). У дієті дітей дошкільного та шкільного віку жири повинні бути не тільки тваринного, але і рослинного походження, кількість останніх становить 5-10%, а іноді і 25% від всіх жирів.

Необхідність вживання жирів рослинного походження пов’язана з великим вмістом в них незамінних ненасичених жирних кислот. Слід враховувати, що ліпідний склад різних рослинних олій неоднорідний, тому корисно чергувати їх (соняшникова, кукурудзяна, бавовняна, оливкова). Джерела жирів для дитини – масло вершкове і рослинне, вершки, молоко, молочні продукти (сметана, твердий та кисломолочний сири), а також м’ясо, риба.

Зростаючий організм дитини гостро потребує достатньої кількості мінеральних речовин. Так, для нього вельми відчутна недостача заліза, основна роль якого – участь в утворенні гемоглобіну. Дефіцит заліза призводить до недокрів’я із затримкою росту, зниження опірності дитини інфекціям, погіршення всмоктування різних компонентів їжі.

Звичайне харчування дітей дошкільного віку містить достатню кількість солей кальцію, фосфору, калію, магнію. Однак дефіцит їх може виникнути через порушення травлення і всмоктування, зокрема, такого важливого продукту харчування, як молоко. Для гарного формування кісток, зубів, а також для нормальної роботи серця необхідний кальцій (молоко, кефір, ряжанка, йогурт, сир). Фосфор бере активну участь у побудові кісткової тканини і підтримці рівноваги в процесі кровотворення (риба, м’ясо, сири, крупи, зернобобові). Риба містить до 19% високоякісного білка, вона легше перетравлюється і засвоюється, ніж м’ясо. Найбільш корисними видами риби в харчуванні дитини є тріска, хек, судак, морський окунь. Річкова риба (за винятком судака) більш жирна, діти гірше переносять її, до того ж вона містить багато дрібних кісток. 

Для нормального функціонування щитовидної залози необхідний йод (морська риба, морська капуста, морські водорості), а для нормального росту, розвитку і статевого дозрівання потрібен цинк (м’ясо, риба, яйця, сир, гречана і вівсяна крупа).

Також організму дошкільнят необхідні вітаміни, особливо вітаміни групи В (хліб, крупи, бобові, печінка, молочні продукти, м’ясо, риба), вітамін РР (гречка, рис, нирки), вітамін С (шипшина, чорна смородина, солодкий перець, кріп, петрушка, картопля), вітамін А (печінка, вершкове масло, вершки, сметана, морква), вітамін Д (курячі яйця, печінка), а також вітамін Е (соняшникова, кукурудзяна, соєва олія, крупи, яйця).

Дуже важливо в харчуванні дошкільнят налагодити суворий режим прийому їжі. Це допоможе забезпечити нормальний процес травлення і хороший апетит дитині. Дітям від 3 до 7 років необхідно забезпечити чотириразовий режим харчування – сніданок, обід, полуденок і вечерю. Також можливі легкі перекуски. Не варто відхилятися від режиму прийому їжі більше, ніж на 30-40 хвилин.

На сніданок дитині найкраще запропонувати молочну круп’яную кашу або омлет, а також гарячий напій.

Обід повинен обов’язково включати першу страву, а також м’ясо, рибу або овочі.

Полудень і вечеря повинні бути легкими. Це можуть бути овочеві, фруктові, молочні, круп’яні страви. Протягом дня дитині необхідно давати свіжі овочі, фрукти, ягоди.

Дітям від 3 до 7 років не рекомендується вживати ковбаси, копченості, спеції, консерви, гострі приправи, жирні і смажені страви.

 

 

Т.в.о. головного лікаря                                                         Л.Я. Авраменко

   

 

ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ

 

З настанням літа частішають випадки захворювань гострими кишковими інфекціями та харчових отруєнь. Причиною нездужання та хвороб часто – густо стають несвіжі або бактеріально забруднені продукти харчування та питна вода. Найбільш чутливими до збудників гострих кишкових інфекцій є діти дошкільного віку та люди, які перебували на відпочинку. Часто харчові отруєння виникають після проведення різноманітних урочистостей: весіль, поминок, днів народжень, проводів в армію тощо.

У таких випадках причиною масових захворювань стають прості порушення правил особистої гігієни, залучення до приготування страв випадкових осіб, які не пройшли обов’язкові медичні огляди та бактеріологічні дослідження, порушення технології приготування їжі, зберігання харчових продуктів без належного температурного режиму, тощо. Наприклад, багато господинь, намагаючись приготувати якнайбільше страв, ріжуть салати та печуть торти задовго до проведення свята. Це небезпечно, бо при тривалому зберіганні без дотримання всіх санітарних умов у продуктах можуть розпочатись «гнилісні процеси», розмноження збудників інфекційних хвороб. Не рідко продукти харчування зберігаються і без холоду. Це є неприпустимим, бо за 2 – 3 години перебування під сонцем, без холоду у кремах, молочних та м’ясних продуктах (особливо в желеподібних) починають розмножуватися різноманітні мікроорганізми. Навіть якщо така їжа була приготовлена чистими руками здорової господині, для людини вона – потенційна загроза. Ніхто не може гарантувати, що в продукт не потрапили збудники гострих кишкових інфекцій. Страви, які перед приготуванням подрібнювали, перемішували, заливали в желе, псуються особливо швидко. Якщо салат приправили майонезом, сметаною, то не варто залишати його на завтра навіть у холодильнику. Краще готувати стільки, скільки можете з’їсти. Це стосується і домашніх консервацій, які за час зберігання у підвалі чи коморі могли зіпсуватися. Вживання таких продуктів може спровокувати гостру кишкову інфекцію, харчове отруєння.

У дорослих в окремих випадках ця хвороба може перебігати з незначними розладами шлунково – кишкового тракту, а в дітей раннього віку – здебільшого важко. Це пов’язано з іще не сформованим механізмом захисту. Нерідко особи, які доглядають малюків, заражають їх. Дане захворювання як правило проявляється різким погіршенням самопочуття (на протязі кількох годин), нудотою, різким збільшенням температури, проносом. При таких симптомах не варто затягувати, необхідно одразу ж звернутись до лікаря по кваліфіковану медичну допомогу. Але найкраще, звісно, не вживати в їжу сумнівні на вигляд продукти, дотримуватись умов їх приготування.

З метою профілактики гострих кишкових захворювань та харчових отруєнь необхідно:

— не вживати продукти і напої, які викликають сумнів щодо їх доброякісності та з простроченими термінами споживання; зберігати продукти харчування тільки у спосіб, зазначений на упаковці, та у встановлений термін;

— не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб;

— не готувати продукти із запасом, приготовлені страви вживати відразу; зберігання продуктів без холоду не повинно перевищувати 2 годин;

— не брати в дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби та інші продукти, які потребують охолодження при зберіганні);

— при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити водою, а при споживанні дітьми – обдати окропом;

— не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водоспоживання;

— перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом;

— обов’язково мити руки після відвідування туалетів.

У випадку виявлення перших ознак гострого кишкового захворювання, харчового отруєння необхідно терміново звернутись до  лікувальної установи.

Пам’ятайте! Тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями та харчовими отруєннями.

 

КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

 

 

 

СЮРПРИЗИ ЛІТНЬОГО ВІДПОЧИНКУ

 

  Літо – пора відпочинку та оздоровлення. Люди масово виїжджають в рекреаційні зони, на городньо-польові роботи, і просто “на природу”, де на них можуть чатувати неприємні сюрпризи. В літній період значно зростає ймовірність заразитися збудниками паразитарних хвороб.

Гельмінтози – найпоширеніші і наймасовіші паразитарні хвороби людини. Вони можуть уражати кишківник, печінку, жовчні протоки, легені, дихальні шляхи та інші органи та системи організму людини. Гельмінти – це паразитичні черви, що живуть в організмі людини за її рахунок і викликають у людини захворювання (гельмінтози), які негативно впливають на стан здоров`я людини. Клінічні прояви захворювання залежать, насамперед, від імунного стану організму людини, від виду паразита та їх кількості. Гельмінти знижують працездатність, викликають низку клінічних проявів, ускладнюють перебіг інших захворювань. Особливо важко переносять захворювання діти, внаслідок яких вони можуть відставати у фізичному та психічному розвитку.

Найпоширенішими серед контактних захворювань є ентеробіоз та лямбліоз (викликаються гостриками та лямбліями), зараження якими відбувається контактним шляхом від хворого або через предмети, якими той користувався. Такий шлях передачі обумовлює широке і швидке розповсюдження цих захворювань переважно серед дітей молодшого віку, і особливо там, де є скупчення людей: організовані дитячі заклади (дошкільні, школи, школи-інтернати), рекреаційні зони (відпочинкові комплекси, дитячі літні табори, пляжі тощо), а в подальшому – зараження всіх членів родини хворого.

Основними клінічними симптомами ентеробіозу та лямбліозу є болі в животі,  кишковий дискомфорт, порушення апетиту, нудота, прискорений оформлений стілець до 4 разів на добу або закрепи. Наявність гостриків та лямблій призводить до порушення нормального складу мікробної флори кишечника. При ентеробіозі виражені неврологічні симптоми, такі як головний біль, дратівливість, зниження пам’яті. Частіше страждають діти: вони стають капризними, плаксивими, швидко втомлюються, погано сприймають корисні навички. Нестійкість уваги, нездатність зосередитися знижує успішність, у дорослих – працездатність.

У осіб, інфікованих лямбліями, нерідко виявляється гепатобіліарна патологія, найчастіше виражена симптомами холециститу, а також дерматоалергічні прояви.

Щоб попередити захворювання на ентеробіоз та лямбліоз необхідно дотримуватись правил особистої гігієни: ретельно мити руки з милом після відвідування громадських місць (у т.ч. відпочинкових дитячих майданчиків), туалету, після перебування у транспорті та перед їжею, утримувати нігті в чистоті та боротися зі шкідливою звичкою гризти нігті, перед та після сну приймати гігієнічний душ, обдавати кип’ятком дитячі горщики та мити іграшки водою з милом, проводити вологе прибирання приміщень.

Аскариди та волосоголовці викликають захворювання аскаридоз та трихоцефальоз. Аскаридами та волосоголовцями людина заражається при вживанні немитих забруднених нечистотами фруктів, овочів, ягід, які ростуть в грунті, або безпосередньо над поверхнею грунту (зелень, салат, редиска, огірки, морква, полуниця тощо); через брудні руки при контакті з грунтом, піском (у т.ч. під час відпочинку на дитячих майданчиках, пляжах тощо), а також купаючись в річках або ставках. Безпосередньо від людини до людини паразити не передаються. Виділені з випорожненнями хворої людини яйця цих гельмінтів стають небезпечними після дозрівання при сприятливих кліматичних умовах в ґрунті, де зберігають життєздатність протягом багатьох років, та в подальшому можуть забруднювати інші ділянки грунту, воду, садовину та городину. Велику роль в розповсюдженні яєць гельмінтів на інші території відіграють опади, особливо повені.

Хворі на аскаридоз та трихоцефальоз відчувають погіршення апетиту, нудоту, блювоту, біль у животі, проноси з домішками слизу та крові, або закрепи. Діти втрачають вагу, швидко втомлюються, скаржаться на поганий сон, можуть відмічатися алергічні прояви. При аскаридозі під час легеневого циклу розвитку можуть виникати бронхіти, пневмонії, які не піддаються лікуванню антибіотиками. При трихоцефальозі можуть мати місце порушення роботи нервової системи: головний біль, запаморочення, дратівливість, поганий сон, рідше – непритомні стани, судомні припадки. Волосоголовці спричиняють анемію: кожен гельмінт здатний поглинати за добу до 0,005 мл крові.

Щоб не заразитися аскаридами та волосоголовцями необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм: старанно мити руки з милом перед їдою, після вулиці, туалету, контакту з грунтом та піском, а також тваринами; коротко зрізати нігті, не гризти їх; сирі овочі, фрукти і ягоди перед вживанням ретельно мити, обдавати кип’ятком; знищувати мух, які є переносниками цих хвороб; не забруднювати грунт дворів, садів, городів нечистотами, користуватись туалетами і утримувати чистоту в них.

При наявності наведених вище клінічних ознак або підозрі на захворювання, а також обов’язково при поверненні в організовані дитячі колективи після оздоровчого літнього періоду необхідно провести діагностичні лабораторні обстеження на виявлення збудників паразитарних хвороб.

КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

 

НЕБЕЗПЕЧНА СИБІРКА В УКРАЇНІ: СИМПТОМИ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА.

 За даними Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України» в Україні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки.

Наявність 13,5 тисяч стаціонарно – неблагополучних пунктів щодо сибірки становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникненню хвороби у людей.

За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях країни, із них 1 у Черкаській області в 2012 році. Захворювання були пов’язані значною мірою із недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції.

Останні зареєстровані  випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення.

Сибірка – це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.

Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.

                                          Джерела зараження

Ця інфекція відноситься до зоонозів – тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.

Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом. Сибірка не передається від людини до людини.

                                    Шляхи передачі інфекції:

– контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;

– аліментарний – через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;

– аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор;

– трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

                                       Симптоми сибірки

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше – слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години – температура тіла різко підвищується до 38–40°С, сильний головний біль,загальне нездужання,карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри); сильні колючі болі в грудях та задуха(при легеневій формі). Діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі та блювота  (при кишковій формі).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого.

При найменшій підозрі на сибірку – негайно звертайтесь до лікаря!

                                       Лікування

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

                               Профілактика інфікування сибіркою

  • купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
  • люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;

·         виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;

·         забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;

·         впорядковане захоронення трупів тварин;

·         ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;

·         контроль захворюваності тварин;

·         знищення заражених трупів тварин;

·         щеплення тварин проти сибірки;

·         отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.

 

КНП «Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР»

 

ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

 

 

 

  Кожного року влітку і восени люди вирушають у ліс по гриби. Грибний сезон  приносить у домівки не тільки радість і задоволення, але й хвороби та біди. Незважаючи на застереження, рекомендації грибникам, які лунають по радіо та телебаченню, висвітлюються на сторінках газет, не вдається уникнути отруєнь грибами.

Станом на 13.11.2018 року у Черкаській області зареєстровано 35 випадків отруєнь неїстівними грибами з 57 потерпілими (49дорослих та 8 дітей віком до 18 років), 2 – померло (дорослі).

Потерпілі впевнені, що вживали їстівні гриби – моховики, сироїжки, парасольки, рядовки, які збиралися в лісах та лісопосадках. У більшості випадків отруєння викликані споживанням умовно-придатних дикорослих грибів, які недостатньо  пройшли необхідну попередню термічну обробку.

Як правило, до отруєнь призводить невміння відрізняти їстівні гриби від отруйних, неуважність при збиранні, неправильне приготування деяких видів грибів. Нерідко отруюються грибами, які більшість досвідчених грибників спокійно кладуть до кошиків. Помилитися вони можуть, якщо збирають дуже молоді особини, коли ще не проявилися морфологічні ознаки. Наприклад, збирають сироїжки, а серед них може заховатися бліда поганка, яка ще не розкрилася і зовні їх нагадує. Тому ніколи не слід збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбовидне потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною плівкою, що є характерними ознаками блідої поганки.

Для збереження вашого здоров’я краще утриматися від збору дикорослих грибів.

   Для тих, хто незважаючи на зареєстровані отруєння грибами, небезпечність цієї страви, збирається в ліс, нагадуємо про правила, яких необхідно дотримуватися:

–  ніколи не беріть тих грибів, яких ви не знаєте, якщо гриб викликає хоч найменший сумнів, краще його позбутися;

–  не рекомендується збирати старі перестиглі гриби;

– неприпустимо вживати гриби, зібрані в екологічно небезпечних місцях (уздовж автошляхів, залізничних колій, лісопосадок, у промислових зонах тощо);

–  не варто купувати гриби поза ринками та у випадкових осіб. Безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний ветеринарно-санітарний контроль;

– дотримуйтесь технології приготування та консервування грибів;

– не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

Єдиним способом розпізнавання їстівних та отруйних грибів є їх зовнішні ботанічні ознаки. Перші ознаки отруєння після вживання грибів з’являються через декілька годин, в деяких випадках пізніше. Характерними симптомами є: блювота, нудота, сильні колікоподібні болів животі, а також симптоми розладу нервової системи-судоми, марення, погіршення зору.

Якщо після споживання грибів ви спостерігаєте у себе або своїх близьких симптоми отруєння-негайно викликайте «швидку допомогу».

ПАМ’ЯТАЙТЕ: дотримання правил збирання та приготування грибів – справа відповідальна. Наявність навіть одного отруйного гриба серед їстівних може спричинити тяжке отруєння і навіть смерть.

 

КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

Влітку лікарі діагностують найбільшу кількість кишкових інфекцій

Потрапляючи ззовні в шлунково-кишковий тракт, хвороботворні мікроорганізми прагнуть зайняти свою нішу – певний відділ кишківника. Влаштовуючись, вони руйнують клітини слизової оболонки кишківника і виділяють продукти своєї життєдіяльності (токсини). Своїми діями патогенні мікроорганізми не тільки порушують процеси нормального травлення – вони буквально отруюють організм людини, викликаючи сильну інтоксикацію.

Джерелом інфекції при гострих кишкових інфекціях є хворі люди та тварини.

Особлива увага влітку!

Влітку  необхідно виявляти особливу обережність, адже саме в теплу пору року лікарі діагностують найбільшу кількість кишкових інфекцій. Чому так відбувається? Тепло і вологість – ось сприятливі умови для зростання бактерій: в спеку ріст і розмноження патогенних мікроорганізмів відбуваються особливо швидко.

На другому місці – свіжі овочі і фрукти, які ми вживаємо в їжу в сирому вигляді. Погано промиті, вони з’їдаються людиною, а разом з ними в шлунково-кишковий тракт потрапляють шкідливі бактерії.

Без купань у ставку чи у річці не проходить жодне літо. Зрозуміло, ти просиш дитину тримати рот щільно закритим, проте невелика кількість річкової водички все ж заковтується. Якщо з якихось причин вода істотно забруднена патогенними бактеріями, то ризик розвитку гострих кишкових інфекцій підвищується.

Ще є один шлях передачі інфекції  і він банальний: через немиті руки або необроблені продукти. Прищеплюючи маляті поняття гігієни і дотримуючись цих правил всією сім’єю, ти впливаєш на найголовніші ланки в ланцюжку передачі гострої кишкової інфекції.

Основні прояви

Симптоми кишкової інфекції залежать від типу збудника. Спільними для цієї групи захворювань є розлади травлення: блювання та пронос. Блювота може спостерігатися тільки на початку захворювання або ж носити більш тривалий характер. Під дією бактеріальних токсинів розвивається інтоксикація, спостерігається підвищення температури. Людина стає млявою, скаржиться на біль у животі. Температура тіла може підвищуватися до 38-39 градусів.

Як лікувати?

В перші години хвороби необхідно зробити промивання шлунка. Для лікування гострої кишкової інфекції використовують протимікробні засоби та антибіотики: впливом на збудника інфекції вдається зупинити інфекційний процес. Обов’язковим є включення в терапію корисних бактерій – пробіотиків і сорбентів. Лікування тяжких форм кишкової інфекції проводиться в лікарні. Діток з такими захворюваннями госпіталізують в інфекційні або боксовані відділення, де пацієнти перебувають в окремих палатах або боксах (залежно від типу інфекції).

Як уберегти  себе?

Ці заходи захистять вас і ваших близьких від гострих кишкових захворювань. Надійність запропонованих заходів підтверджена численними дослідженнями, практичним досвідом. Вони прості й доступні кожному. Але ефективність їх залежить від того, наскільки ретельно, методично, повсякденно ви будете їх виконувати.  Перевірте себе, подумайте, чи стало вашою звичкою ретельно мити руки після туалету, перед їжею, повернувшись додому після роботи чи прогулянки.  Фрукти і овочі варто ретельно мити і обполіскувати кип’яченою водою. Молоко і воду, особливо якщо вона була взята з колодязя або відкритого водоймища, обов’язково кип’ятити.

Домашні господарки, ніколи не забувайте, що не можна носити хліб в одній сумці з картоплею, овочами, м’ясом. Не варто готувати кисляк з сирого молока. Не рекомендується подавати до столу сир, приготований з не пастеризованого молока, без його термічної обробки.

Батьки! Врахуйте, що діти особливо сприйнятливі до кишкових інфекцій. Слідкуйте за чистотою їх рук!  Дитині можна пити тільки кип’ячену воду та їсти фрукти і овочі, тільки ошпарені окропом.

Правило для всіх: при найменших шлунково-кишкових розладах звертайтеся до лікаря. Не нехтуйте власним здоров’ям, інакше ви неминуче завдасте шкоди не тільки собі, а й оточуючим.

Пам’ятайте, що хворий на гостру кишкову інфекцію, незалежно від тяжкості свого стану, дуже небезпечний для оточуючих, така людина – рознощик інфекції.

                                     ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДИТИНИ

 

Особиста гігієна дитини
Важливе значення в охороні та зміцненні здоров’я належить  гігієнічному навчанню й вихованню дитини. Гігієнічне виховання – це частина загального виховання, а гігієнічні навички – це невід’ємний елемент культурної поведінки. Глибоко помиляються ті, хто вважає, що гігієнічні знання і прищеплювання дітям гігієнічних навичок – справа медичних працівників. Це  справа батьків. Важливе значення у профілактиці різноманітних захворювань належить особистій гігієні. Особиста гігієна – це нагляд за своїм тілом, і утримання його чистим. Шкіра захищає тіло людини  від хвороб.

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха.  Митися також потрібно після прогулянок і лише ввечері.

• До умивання потрібно підготувати мило, рушник;

• Рушник слід повісити на вішалку;

• Вмиватися найкраще роздягненим до пояса в трусиках і майці;

• Спочатку треба добре вимити руки з милом під струменем води. Руки слід намилювати один-два рази по обидва боки та між пальцями, добре змити мильну піну, перевірити чистоту нігтів. Потім, вже чистими руками мити обличчя, шию, вуха;

• Після вмивання слід витертися насухо чистим, сухим рушником, кожен своїм.Водні процедури уранці й увечері перед сном мають як гігієнічне, так і загартовуюче значення, добре впливають на нервову систему, сприяють швидкому засинанню.

Усе тіло необхідно мити не менше 2-х разів на тиждень  у ванній, під душем чи лазні. Щоб зняти зі шкіри жир і бруд, митися слід обов’язково теплою водою, натирати тіло мочалкою з милом.

Після миття слід одягти чисту нижню білизну.

Вимагають також догляду нігті пальців рук і ніг. Один раз у два тижня їх слід акуратно підстригати,  оскільки під довгими нігтями зазвичай накопичується бруд, видалити який важко.

Особливо важливим є привчити до чистоти рук. Дитині слід пояснити, що руками вона бере різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м’ячі, іграшки, гладить тварин (кішок, собак), береться за дверні ручки, доторкається до різних предметів в туалетних кімнатах. На всіх таких предметах є бруд, часто невидимий оком, і він залишається на шкірі пальців. Якщо брати немитими руками продукти харчування (хліб, яблука, цукерки тощо), цей бруд потрапляє спочатку у рот, а потім в організм. З брудом передаються різні хвороби від хворої людини здоровій. Тому слід мити руки перед їжею, після відвідування туалету, після будь-якого забруднення (прибирання кімнати, робота у городі, гра з тваринами тощо) і перед сном. Зовсім неприпустимо брати пальці до рота.

Кожна дитина повинна ознайомитися з чистотою зубів і доглядати за ними, бо зуби впливають на здоров’я, настрій, міміку і поведінку людини. Привчіть чистити зуби вранці та обов’язково ввечері перед сном. Чистка зубів виконується так: спочатку потрібно вимити руки з милом і добре промити зубну щітку під струменем води; старанно прополоскати рот водою кімнатної температури, потім на змочену водою зубну щітку взяти трохи дитячої зубної пасти чи порошку і чистити при зімкнутих зубах передні і бічні поверхні зубів,  щітка має рухатися знизу вгору й  назад. Після цього дитина повинна відкрити рота і чистити жувальну і внутрішню поверхню зубів. Закінчують чистку зубів ретельним полосканням водою кілька разів, до того часу, доки залишаються частинки порошку чи пасти.

Не дозволяйте дітям витирати ніс пальцями, терти руками очі, брати пальці до рота.  Дитина повинна мати окрему хустинку для носа, окрему – для очей (особливо під час застуди), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа у очі і навпаки.

Особиста гігієна включає питання гігієни побуту, насамперед – підтримку чистоти повітря та житла, одягу і постільного приладдя, створення нормальних умов сну й відпочинку.  Від самого раннього віку дітей необхідно привчати завжди витирати взуття біля входу до приміщення,  переодягати змінне взуття; провітрювати свою кімнату протягом дня й перед сном, а в школі  провітрювати клас; систематично витирати пил та прибирати свою кімнату; акуратно і швидко стелити постіль і щодня її провітрювати. Звертаємо Вашу увагу, що у дитини мусить бути окрема постіль, чиста, не надто м’яка. Довжина ліжка мусить бути на 15 – 25 см більша довжини тіла дитини. Зовсім неприпустимо купатися у забруднених водоймах, в зарослих ставках, у місцях стоку каналізації, у місцях водопою худоби.

Тільки за умови  повсякденного гігієнічного виховання й контролю можна домогтися формування та закріплення у дитини корисних навичок, тобто переходу в стійкі звички. Потрібно чимало зусиль і терпіння від батьків, педагогів, щоб навички стали звичками.

Завідувач консультативно-діагностичним відділенням КЗ «Черкаська консультативно-діагностична поліклініка » Крутко І.В.

Обережно, хвороба Лайма!

      У теплі весняні дні, при довготривалому перебуванні населення на свіжому повітрі (прогулянки, походи, парки, сади, городи, тощо) на теренах області існує небезпека ураження кліщами, укуси яких не лише неприємні, але й небезпечні щодо передачі інфекційних захворювань, зокрема таких як хвороба Лайма (кліщовий системний бореліоз).

Хвороба Лайма  – це зоонозне природно-вогнищеве інфекційне захворювання, яке передається через укус зараженого кліща і вражає різні системи організму (центральну нервову систему, серцево-судинну систему, опорно-руховий апарат, шкіру),

Про перші випадки захворювання людей на хворобу Лайма в Україні стало відомо з 1994р., офіційна реєстрація захворювання ведеться з 2000 року. Викликається ця хвороба збудником Borrelia Burgdorferi. Основними переносниками борелій є іксодові кліщі.

За думкою спеціалістів, природні вогнища хвороби Лайма можуть бути на всій території України, так як на всій території (за винятком Західного Криму) розповсюджені іксодові кліщі.

За результатами  моніторингу захворюваності на особливо небезпечні інфекції, в тому числі і  на кліщовий бореліоз(хворобу Лайма), в Черкаській області, в тому числі і в м.Черкаси відмічається збільшення захворюваності на хворобу Лайма на 58 %.( м.Черкаси – на 48%). По  області в 2018 р. зареєстровано  509 випадків хвороби Лайма проти 322 за аналогічний період 2017 року.

Особливостями протікання епідемічного процесу на сьогоднішній день є те, що у зв’язку зі зміною кліматичних умов активність кліщів розпочинається з ранньої весни і триває до осені.

До організму людини збудник потрапляє в разі укусу зі слиною і фекаліями кліща (під час розтирання кліща). Ризик зараження бореліозом залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а до кінця 3-х діб наближається до 100%. Але не завжди зараження призводить до розвитку гострого захворювання, до 70% випадків може відбуватися накопичення збудника без клінічних проявів.

Першим специфічним проявом хвороби Лайма є поява на шкірі, частіше всього на місці присмоктування кліща, мігруючої кільцеподібної еритеми – коло червоно-рожевого кольору 5-6 см. у діаметрі. У процесі свого розвитку еритема (почервоніння) поступово в центрі блідне, зона почервоніння переміщується до периферії і може розповсюджуватися до 50 см. у діаметрі. Слід відмітити, що у 30-40% хворих еритема не розвивається.

Часто разом з еритемою у людини з`являються гарячка, головний біль, затвердіння м`язів шиї, м’язовий і суглобовий біль, ломота всього тіла і млявість, біль за ходом нервових стовбурів, очний біль, збільшення лімфовузлів. Ці симптоми можуть передувати появі еритеми.

Пам’ятайте, що, окрім хвороби Лайма, кліщі передають ще близько 20 інфекцій бактеріального і вірусного походження!

Основні заходи профілактики.

Під час перебування на природі слід одягати світлий однотонний одяг із довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла, голову потрібно покривати головним убором, використовувати репеленти. Проводити само – та взаємоогляди через кожні 2 год. та після повернення додому.

Місця для відпочинку на природі необхідно звільнити від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 метрів.

Удома одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не можна залишати одяг біля ліжка чи спати в ньому. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів.

Для видалення кліща необхідно звернутися до травмпункту або самостійно змастити його олією (не заливати, щоб не задихнувся), повільно видалити разом із хоботком, розхитуючи кліща з одного боку в інший пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом або петлею з нитки. Після видалення місце присмоктування необхідно змастити 3% розчином йоду або спиртом.

Якщо появилися перші симптоми хвороби (ломота всього тіла і млявість, підвищення температури тіла, головний біль, очний біль або поява на шкірі мігруючої кільцеподібної еритеми), необхідно одразу звертатися до лікаря в кабінет інфекційних захворювань поліклініки або до травмпункту.    Поряд з захисним одягом слід використовувати репеленти, що відлякують кліщів. За даними американських вчених, якщо кліща видалити не пізніше як через добу, то можна врятуватись від хвороби  Лайма.

Наголошую, що своєчасне звернення до лікаря і своєчасно розпочате лікування збереже вас від негативних наслідків.

Тому, працюючи на дачі, відпочиваючи на природі, користуйтесь, будь ласка, цими простими порадами, захищайте себе від укусів кліщів одягом, спеціальними антикліщовими репелентами.

Бережіть себе і своє здоров’я!

ОБЕРЕЖНО – ЛЕПТОСПІРОЗ!

В теплу пору року кожен прагне до якнайтіснішого спілкування з природою. Благотворний вплив такого спілкування на організм людини – незаперечний. Проте, необачне поводження в природі може призвести до зворотних наслідків. Тут нас підстерігають небезпечні інфекції, про які хотілося б нагадати з метою застереження.

Лептоспіроз – тяжке інфекційне захворювання, віднесене до особливо небезпечних. Наша область з 1989 по 1998 рік була однією з неблагополучних по Україні щодо цієї інфекції (зареєстровано 870 випадків захворювання).

З 2000 року в області спостерігається зниження захворюваності. За останні 10 років (з 2007 по 2016 роки) в області зареєстровано 140 випадків захворювання, з них 26 з летальним наслідком. У 2017 році вперше захворювання на лептоспіроз не реєструвалися,що пояснюється засухою в регіоні. У 2018 р. зареєстровано 5 випадків  захворювання.

Більшість випадків лептоспірозу пов’язані з купанням та ловлею риби в непроточних водоймах, ставках. Практично у всіх таких біотопах мешкають водяні щурі, ондатри, а в прибережній зоні – сірі щури, полівки, хатні та польові миші.

Разом з сечею цих гризунів збудники лептоспірозу потрапляють у воду, а потім за певних умов – в організм людини. Це може відбутися під час купання, риболовлі, інших форм відпочинку та роботи в природі. Лептоспіри, завдяки високій рухливості та проникливості, потрапляють в організм людини через пошкоджену шкіру, слизові оболонки та шлунково-кишковий тракт. Заразитися можна при вживанні інфікованої води, фруктів, овочів, чи продуктів, забруднених виділеннями гризунів, а також при недотриманні правил особистої гігієни вдома і на виробництві, якщо приміщення чи територія заселені гризунами, особливо сірими щурами. Цей гризун є носієм лептоспір, що викликають дуже тяжку форму хвороби, на яку в більшості й хворіють люди нашої області. Джерелом лептоспірозної інфекції є також мишоподібні гризуни, що заселяють, особливо з настанням холодів, об’єкти народного господарства та приватного сектору. Слід зазначити, що на лептоспіроз можна захворіти також внаслідок догляду за хворими на цю інфекцію тваринами (ВРХ, свині, собаки, коти).

Від моменту зараження до перших проявів хвороби проходить від 6-ти днів до 3-х тижнів. Починається лептоспіроз з раптового підвищення температури до 40ºС, загальної слабкості, головного болю, болю в м’язах, особливо литкових. У розпалі хвороби приєднується нудота, кровотечі з носа, з’являється жовтяниця шкіри, а також крововиливи у шкіру й слизові оболонки, враження внутрішніх органів, в першу чергу нирок та печінки. Кожному четвертому хворому спеціалізована допомога надається в реанімаційному відділенні обласної лікарні

Вилікувати хворого на лептоспіроз нелегко, особливо у випадках пізнього звернення за медичною допомогою. Тому слід пам’ятати: щоб запобігти захворюванню треба уникати контакту з водою згаданих вище водоймищ, тобто непроточних ставків, озер, а також утримуватися від, використання води з них.

При відпочинку, роботі в полі необхідно оберігати харчові продукти від доступу гризунів, в низинній болотистій місцевості користуватися взуттям.. Керівникам підприємств, установ , організацій та населенню не слід забувати про необхідність постійної боротьби з гризунами.

Якщо протягом останніх 2-3 тижнів ви побували в умовах можливого зараження лептоспірозною інфекцією і раптово відчули, що вас морозить, наступає слабкість, головний біль – треба негайно звернутися до лікаря.

Неправильне харчування, його причини та наслідки.

 

За статистичними даними, хвороби спричинені неправильним харчуванням (ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія, атеросклероз, захворювання серця, рак) зумовлюють понад 2/3 загальної захворюваності та близько 86% смертей українських громадян. За даними МОЗ України, понад 50% українців нині мають надмірну вагу або ожиріння, а середня тривалість життя пересічного українця на 10 років нижча, ніж жителів європейських країн. На думку фахівців міністерства, існує безпосередній зв’язок цих проблем із неправильним харчуванням.

До причин нездорового харчування можна віднести напружений ритм життя, психологічні особливості кожної людини, якість їжі. Не варто забувати, що кожна людина неповторна і унікальна, тому окремі фактори неправильного харчування бувають чітко індивідуальними. Нижче ми перерахуємо ті, які зустрічаються найчастіше:

  1. Фастфуд.Швидка їжа в наш час дуже популярна. Багатьох людей приваблює невелика вартість цієї їжі, швидкість приготування і її оригінальні смакові якості. Таку їжу дієтологи вважають еталоном неправильного харчування, вона містить дуже мало корисних речовин і вітамінів. А без корисних компонентів, як відомо, неможливе повноцінне функціонування організму. У фастфуді багато жирів, вуглеводів і цукру, а в процесі приготування такої їжі утворюються шкідливі канцерогени та інші компоненти, які ніяк не назвеш корисними. Всі ці шкідливі речовини поступово відкладаються в організмі у вигляді жирових клітин. Якщо при неправильному харчуванні ви ведете малорухливий спосіб життя, то це прямий шлях до ожиріння.
  2. Переїдання.Досить часто ми з’їдаємо значно більше їжі, ніж потрібно організму. Деякі люди неправильно харчуються просто від нудьги. Схильні неправильно харчуватися і люди, які перебувають у стані депресії або стресу. Людина навіть і не підозрює, якому навантаженню піддає свій організм, адже всі органи працюють у посиленому режимі.
  3. Вживання цукру та солі у великих кількостях.Надмірне вживання цукру та солі сприяє затримці рідини в організмі, розвитку сечокам’яної хвороби, серцево-судинних захворювань, ожиріння. В iдеалi доросла людина не повинна споживати бiльш нiж 50 грамів цукру — і сюди входить не лише солодкий пісок, що ми кладемо в чай, а й той, що міститься у тістечках, десертах, фруктах тощо та не більше 5 г солі на день.
  4. Їжа перед книгою або телевізором.При прийомі їжі перед екраном комп’ютера, книгою або телевізором шлунковий сік виробляється в незначних кількостях, що уповільнює перетравлення їжі.
  5. Недостатня кількість в меню фруктів і овочів.При невеликій (недостатній) кількості в раціоні фруктів і овочів розвивається авітаміноз, порушується рухова активність кишківника та його мікрофлора. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує кожного дня вживати в їжу не менше 400 грамів овочів та фруктів.
  6. Неправильний сніданок або його відсутність.При відсутності сніданку організм втомлюється вже в першій половині дня, а в обід, як правило, прокидається «звірячий» апетит, і людина переїдає, що призводить до порушення метаболізму.
  7. Їжа на ніч або ситна вечеря.Під час ситної вечері з’являється дискомфорт у животі, велике навантаження на травний тракт, що в кінцевому підсумку призводить до зниження апетиту у ранковий час. Дієтологи радять вечеряти не пізніше, ніж за 2-3 години до сну.
  8. Вживання недостатнього об’єму рідини.Якщо вживати воду в недостатній кількості, то організм відчуває зневоднення, порушується обмін речовин, знижується імунітет. Для дорослої людини норма вживання води, на думку більшості медиків, коливається в межах 30-40 мл води на 1 кг маси тіла, тобто, при вазі 50 кг – це 1,5-2 л води.

Отже, при правильному харчуванні, ви значно поліпшите самопочуття та покращите якість свого життя.

ПОБАЧИВ — ВИКОРЧУЙ: ЧОМУ КОЖЕН МАЄ ДОЛУЧИТИСЯ ДО ЗНИЩЕННЯ АМБРОЗІЇ

Агресор, якого вчасно не зупинили

З огляду на швидкість та інтенсивність поширення цієї рослини-зайди можна сказати, що вона — справжній «зелений агресор». В Україні цей вид рослини біологи вперше виявили у 1925 році.

Сьогодні ж він уже поширений у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій областях, у Криму.

Цвіте амброзія з середини серпня до кінця жовтня. Саме під час цвітіння ця рослина дуже небезпечна: пилок викликає у людей підвищення температури, сльозотечу, кон’юнктивіт, погіршує зір і навіть може викликати набряк легенів.

Медики називають це амброзійним полінозом або сінною пропасницею. У період цвітіння від її пилку особливо страждають астматики, у яких загострюються напади бронхіальної астми. Ефективних ліків проти такої алергії поки що не існує.

За останні роки, особливо ж — у період реорганізації державних санітарно-епідеміологічних служб, відбувається дійсно бурхливе поширення амброзії в різних регіонах України в парі з масовими захворюваннями на алергію.

З 2005 року в Черкасах хащі амброзії перестали косити, почали переорювати, висіваючи на її місці багаторічну траву. Такий підхід дав позитивні наслідки: бур’ян не відроджувався.

Боротьбу з агресивною рослиною ускладнює те, що амброзія, як чужинка, не має природних ворогів (тварини амброзію не їдять) та відзначається великою біологічною активністю.

Вона здатна заглушити та швидко витіснити не тільки культурні рослини, а й дикорослі, швидко захоплюючи таким чином нові площі.

 

Методи боротьби з амброзією доволі прості і складаються з дев’яти пунктів:

1. Особистий приклад. Влас­ними силами треба викорінювати амброзію там, де живеш, і там, де працюєш.

2. Участь у робочій групі з ліквідації карантинних рослин.

3. Постійні експерименти для покращення методів ліквідації амброзії.

4. Допомога ЗМІ в створенні передач і публікацій, котрі мотивують на знищення амброзії;

5. Робота над збільшенням кількості активістів, котрі братимуть участь у процесі ліквідації амброзії в місті.

6. Збір підписів під зверненнями стосовно боротьби з амброзією. Особисті листи до влади з такими вимогами.

7. Петиції.

8. Підключення інших громадських об’єднань до вирішення проблеми.

9. Об’єднання з аналогічними спілками в інших містах.

 

ДОВІДКА

В Україні росте вид Амброзія полинолиста. Це однорічний карантинний бур’ян заввишки 20—180 (250) см, iз міцною кореневою системою, яка проникає в ґрунт до 4 метрів, зневоднюючи і виснажуючи його.

При середній густоті рослина забирає з одного гектара землі до 2 тисяч тонн води. Росте в посівах різних культурних рослин, по шляхах, біля будинків та смітників, на пустищах, відвалах різних порід, залізничних насипах, у місцях, де порушений ґрунтовий та рослинний покрив (новобудови, довгобуди), у долинах річок тощо.

Захоплює погано оброблені поля, городи, виноградники, баштани, сади, занедбані газони. Розмножується амброзія насінням, яке визріває у серпні-вересні, легко обсипається, засмічуючи ґрунт.

Одна добре розвинута рослина може дати до 100 тисяч зернят. Схожість зберігає до 10—15 років, при сприятливих умовах і до 30—50 років. Наприкінці квітня — на початку травня насіння дружно проростає.

Виявляючи осередки поширення амброзії, знищують рослини до початку цвітіння: скошують, виривають (починаючи з ранньої весни) і компостують, не даючи можливості цвісти та плодоносити, адже вона розмножується тільки насінням.

Якщо до цвітіння рослини не ліквідовані, треба перечекати період цвітіння, поки не утворяться зелені плоди, скосити або вирубати й обов’язково спалити, щоб не висипалось насіння.

КНП «Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР»

Небезпечна сибірка в Україні: симптоми, лікування та профілактика

За даними Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України»  в Україні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки.

        Наявність 13,5 тисяч стаціонарно – неблагополучних пунктів щодо сибірки становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникненню хвороби у людей.

    За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях країни, із них 1 у Черкаській області в 2012 році. Захворювання були пов’язані значною мірою із недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції.

   Останні зареєстровані  випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення.

Сибірка – це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.

Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.

                                          Джерела зараження

Ця інфекція відноситься до зоонозів – тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.

Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом. Сибірка не передається від людини до людини.

                                    Шляхи передачі інфекції:

– контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;

– аліментарний – через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;

– аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор;

– трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

                                       Симптоми сибірки

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше – слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години – температура тіла різко підвищується до 38–40 °С, сильний головний біль,загальне нездужання,карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри); сильні колючі болі в грудях та задуха(при легеневій формі). Діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі та блювота  (при кишковій формі).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого.

 

    При найменшій підозрі на сибірку – негайно звертайтесь до лікаря!

 

                                         Лікування

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

 

Профілактика інфікування сибіркою

.      купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;

.     люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;

  • виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
  • забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
  • впорядковане захоронення трупів тварин;
  • ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
  • контроль захворюваності тварин;
  • знищення заражених трупів тварин;
  • щеплення тварин проти сибірки;
  • отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.

Comments are closed.