Що треба знати про поліомієліт та його профілактику

Поліомієліт неможливо вилікувати, але цій смертельно небезпечній хворобі можна запобігти завдяки вакцинації. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п’яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя.

Як передається поліомієліт

Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, заражену їжу та воду.

Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина — і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до 5 років.

Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів. Хвороба може призвести до смерті.

Симптоми і лікування поліомієліту

Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:

• Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
• Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
• Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.

Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.

Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.

На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.

Ускладнення поліомієліту

Близько 5% хворих помирають. В основному — через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури.

У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності.

Інші небезпечні ускладнення поліомієліту – пневмонія, міокардит, важкі шлунково кишкові розлади з кровотечею, проривом, виразками, кишкова непрохідність.

Профілактика поліомієліту

Вакцинація — єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:

• 1 щеплення — 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
• 2 щеплення — 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
• 3 щеплення — 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
• 4 щеплення — 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
• 5 щеплення — 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
• 6 щеплення — 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)).

В Україні є достатньо якісних і ефективних вакцин, закуплених за кошти державного бюджету.

Охоплення щепленнями:

За підсумками 9 місяців 2018 р., в Україні рівень охоплення щепленнями проти поліомієліту є достатньо низьким.

За 9 місяців 2018 р. проти поліомієліту вакциновано 47,9% дітей до 1 року, 46,6% дітей віком 18 місяців, 61,9% дітей 6 років та 60,4% віком 14 років.

Якщо такі темпи будуть зберігатись до кінця року, то рівень охоплення щепленнями дітей досягне лише 62%.

Які вакцини є в Україні

Станом на 1 жовтня 2018 р. в Україні було майже 700 тис доз вакцини для профілактики поліомієліту ІМОВАКС поліо та більше 1 млн доз  двовалентної вакцини для профілактики поліомієліту типів 1 та 3 (дОПВ) ПОЛІО САБІН™ (оральна).

Усі вакцини за Календарем є абсолютно безоплатними для дітей. Навіть якщо дитина пропустила щеплення за Календарем, вона може надолужити його безоплатно. Перевірити залишок вакцин у вашому регіоні можна у цій таблиці.

Чи потрібно робити щеплення дитині на грудному вигодовуванні

Так. Грудне вигодовування є надзвичайно важливим та корисним для здоров’я маляти, але материнське молоко не захищає дитину від поліомієліту.

Чи можна вакцинувати від поліомієліту дітей з хронічними хворобами

Дуже важливо забезпечити вакцинацію дітей з хронічними захворюваннями, оскільки вони більш вразливі до інфекцій.

Справжні протипоказання до щеплення ОПВ — це надзвичайно рідкісне явище. Їх може визначити ваш лікар. Протипоказання на строк більший за два тижні може визначити тільки імунологічна комісія.

Чому так важливо, щоб усі діти пройшли вакцинацію

Якщо достатня кількість людей у країні є вакцинованими (понад 95%), розповсюдження вірусу припиниться. І навпаки, якщо у країні діти залишаються невакцинованими, це може призвести до розповсюдження вірусу та нових випадків захворювання.

Центр громадського здоров’я закликає батьків вчасно вакцинувати дітей від поліомієліту і надолужити пропущені щеплення.

Інформація з сайту ЦГЗ МОЗ України https://phc.org.ua/news/show/shcho-treba-znati-pro-poliomijelit-ta-iogo-profilaktiku

    

ДО ЧОГО МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ БРАК ЙОДУ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ І ЯК ЦЬОМУ ЗАПОБІГТИ?

 

Профілактика дефіциту йоду є обов’язковою процедурою для кожної людини, а особливо важлива вона для дітей. Йод відповідає за важливі функції організму і його відсутність може нашкодити здоров’ю. – Йод необхідний кожній людині протягом усього життя, його брак в організмі хоч і непомітний на перший погляд, але може спричинити досить неприємні наслідки. Значно ускладнює проблему той факт, що організм не здатний самостійно виробляти йод, він може надходити тільки ззовні: з корисних продуктів харчування або ж із спеціально розроблених вітамінно-мінеральних і лікарських комплексів. Необхідність йоду обумовлена його значенням для синтезу тиреоїдних гормонів, майже половину маси основного гормону щитовидної залози, тироксину, складає йод. Гормони щитовидної залози беруть активну участь в розвитку та регуляції функції нервової системи та психіки, серцево-судинної системи, органів травлення, репродуктивної функції та кістково-м’язової системи. Відомо, що під впливом тиреоїдних гормонів матері на 12-15 тижні вагітності формуються основні структури головного мозку плода (в тому числі кора, мозолисте тіло) та орган зору. Уже на 15-40 тижні вагітності тиреоїдні гормони матері та плода сприяють формуванню нервової системи, визріванню нейронів, мієлінізації, формуванню синапсів. Проблема дефіциту йоду в Україні носить ендемічний характер, тобто для виникнення цього захворювання існують об’єктивні передумови через нестачу йоду в ґрунті, воді, продуктах харчування. Черкаська  область відноситься до регіону з незначним йододефіцитом, але погіршення екологічного стану довкілля, розбалансованість добових раціонів, особливо по макро- і мікроелементному складу не виключає цю проблему.  Які ж практичні заходи можуть бути рекомендовані для профілактики йодної недостатності? Найбільш ефективною є постійна масова профілактика. Вона полягає у тому, що все населення країни постійно використовує йодовану сіль як джерело йоду. Саме йодування всієї солі, яка використовується у харчуванні людей і домашніх сільськогосподарських тварин, за рекомендацією ВООЗ, ЮНІСЕФ є головним методом профілактики дефіциту йоду у населення. Перевага надається саме йодованій солі через те, що вона є доступним, безпечним, дешевим для всіх продуктом, що споживається повсюдно, усіма категоріями населення протягом цілого року в однаковій кількості. Для досягнення профілактичного ефекту йодованої солі вживають стільки ж, як і звичайної, оскільки при регулярному її використанні в організм надходить фізіологічно необхідна кількість йоду, без ризику його передозування. Для цього до харчової солі додається калію йодат. Необхідно враховувати, що під час зберігання солі вміст йоду в ній зменшується, а під час варіння йод частково вивітрюється, через це солити їжу необхідно в кінці варіння. Йодована сіль не впливає на смакові якості їжі, не викликає побічних явищ. Чи додають йодовану сіль під час виробництва продуктів харчування? Масова йодна профілактика здійснюється також йодуванням води, що розфасовується, хліба, молока, додаванням йодидів у корм домашніх тварин, у воду при зрошуванні полів. Групова профілактика йодної недостатності проводиться для категорій населення з найбільшим ризиком йодного дефіциту – це діти, підлітки, вагітні, годувальниці. Найкращим джерелом йоду для немовлят є молоко матері. Для групової профілактики використовуються різні препарати йодиду калію. Індивідуальна йодна профілактика проводиться у випадках зростаючої потреби в йоді. Вона рекомендується жінкам за рік до планової вагітності, після важких інфекційних та соматичних захворювань і включає вживання водоростей, морської капусти, полівітамінів із вмістом йоду та препаратів йодиду калію. Які продукти містять йод? Найбільше йоду міститься у морській капусті, морських водоростях, морській рибі та риб’ячому жирі. Молочні продукти також є відмінним джерелом йоду для організму людини. Найбільшу кількість йоду містить саме молоко – приблизно 16 мг, в кефірі міститься трохи менше йоду – 14 мг, в сметані – приблизно 8 мг йоду, а у вершках 9 мг. Полуниця, перець, помідори, часник, редиска, капуста або картопля, волоські горіхи можуть бути здоровим доповненням до вашої дієти у разі, якщо вам потрібно збільшити споживання йоду. Якщо картоплю вживати з шкіркою, то одна середня печена картоплина може забезпечити 60 мікрограмів йоду. Незалежно від того, в якому стані вживаються яйця, варені, омлет або яєчня, вони можуть стати відмінним джерелом поповнення йоду в організмі. Всього одне велике варене яйце забезпечує близько 12 мкг йоду. КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

 

           

                  Ще раз про ботулізм

  Всього з початку 2018 р. в Україні вже  захворіло на ботулізм  97 осіб, 8 із них померли. Випадки ботулізму були зареєстровані майже у всіх регіонах України.

    На 01.12.2018 р. в Черкаській області зареєстровано 8 випадків захворювання на ботулізм з 9 потерпілими, що обумовлено вживанням м’ясних домашніх консервів без термічної обробки, а також в’яленої та копченої річкової риби (плотва, лящ) домашнього приготування, з них 1 в м.Черкаси.

   Нагадуємо: ботулізм — як правило, виникає у зв’язку із вживанням консервованих м’ясних продуктів, особливо домашнього виготовлення, в’яленої та копченої риби, овочевих, грибних консервів, ковбаси, балика тощо.

    За токсичними властивостями ботулінічний токсин переважає всі відомі токсини інших мікробів.

   В шлунку і кишківнику ботулотоксин не тільки добре зберігається, а й значно підвищує свою біологічну активність при дії ферментів трипсину і панкреатину.

  Спори збудника  містяться у ґрунті. Паличка ботулінуса широко розповсюджена у навколишньому середовищі. Джерелом її є людина і тварина. Спори ботулінуса відрізняються надзвичайно високою стійкістю проти дії фізичних і хімічних факторів.  Висока концентрація кухонної солі не впливає на ботулотоксин.

      Симптоми ботулізму проявляються не так різко як при інших харчових отруєннях, зазвичай перші прояви захворювання з’являються на 2-3-ій день після вживання забрудненого харчового продукту.

Нагадуємо, що найчастішими симптомами ботулізму є:

• порушення зору (двоїння або туман в очах),
• неврологічні розлади: невиразність мови, може бути важко ковтати, відчуття сухості в роті, м’язова слабкість;
• загальна інфекційна інтоксикація: пронос, блювота, може незначно підвищитись температура, біль в животі; 
• пригнічення функції дихальних м’язів, внаслідок чого за відсутності терапії смерть настає від дихальної недостатності; 
• у дітей симптоми ботулізму можуть проявлятися у вигляді апатії, відмови від їжі, тривалого плачу, а також м’язової слабкості.

Цікавим є той факт, що при споживанні кількома людьми одного і того ж продукту, захворіти на ботулізм можуть не всі. Це пояснюється тим, що збудник ботулізму розмножується в продукті «гніздами», а не рівномірно  у всьому продукті.

Лікування – тільки в умовах стаціонару – введення протиботулінічної сироватки.

Основною профілактикою ботулізму є ретельне очищення від ґрунту грибів, овочів, фруктів перед консервацією, правильна розробка туш тварин та риб, дотримання технології консервації (найкраще способом автоклавування).   

                             Шановні Черкащани!

Найкращий спосіб захистити своє здоров’я – утриматися від споживання їжі, якість якої споживачу невідома. Вкотре повторюємо, що до факторів ризику належать споживання в’яленої, солоної та консервованої риби, консервів та виробів з м’яса, приготовлених з порушенням технологічних вимог.

Не варто купувати сиро в’ялену рибу та  консерви домашнього виготовлення з рук чи на стихійних ринках. 

В жодному разі не слід споживати консерви бомбажні, деформовані.

Перед використанням домашні консерви слід піддавати повторній термічній обробці методом кип’ятіння протягом 30 хвилин. 

    КНП «Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР»

Українці почали хворіти на дифтерію

В Україні офіційно зареєстрували другий випадок дифтерії( 2018 рік) – повідомляє 1NEWS. Це сталося у Рубіжному Луганської області.

Під час останньої епідемії дифтерії в Україні з 1991-го до 1998-го року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, на дифтерію захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли.

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання,що характеризується запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і носоглотки,а також, в окремих випадках,шкіри в місцях пошкодження та являється небезпечним для життя своїми ускладненнями.

Основний прояв – поява фіброзних плівок сіруватого кольору на поверхні мигдалин і слизових оболонках ротоглотки.

Основний шлях передачі збудника –повітряно-крапельний .У рідкісних випадках інфекція передається контактно-побутовим шляхом. Інкубаційний період коливається від 2 до 7 днів(в середньому-3 дні) .Особи, які не імунізовані проти інфекції,можуть захворіти в будь-якому віці.

Клінічні симптоми:

Дифтерія ротоглотки становить 90-95% всіх випадків захворювання у дітей та дорослих,у 70-75% пацієнтів вона протікає у локалізованій формі. Відразу з’являються такі симптоми дифтерії:

підвищена температура тіла від субфебрильної до високої ,яка зберігається 2-3 дні,крім цього у хворого буде нездужання ,головний біль,тахікардія,блідість шкіри.

Незалежно від того ,наскільки легка форма дифтерії у людини,ії потрібно відразу ж госпіталізувати в інфекційне відділення .

Ускладнення дифтерії, які мають негативні наслідки для здоров’я хворого:

– бактеріальна пневмонія;

– токсична кардіоміопатія;

– поліневритичні ускладнення;

– інфекційно-токсичний шок;

– нефротичні ускладнення.

 Як захиститися від дифтерії:

Єдиний і найдієвіший спосіб захиститися від дифтерії –це вакцинація .Імунізація дітей проводиться згідно затвердженого календаря щеплень. А дорослим потрібно робити вакцинацію від дифтерії кожні 10 років.

Вакцинація дорослих:

У дорослому віці вакцинація проводиться в таких випадках:

– якщо щеплення жодного разу не проводилося;

– перед виїздом в місця з підвищеним ризиком зараження ;

– перед працевлаштуванням в лікувальні та навчальні заклади.

Якщо людина жодного разу не робила щеплення від дифтерії ,тоді існує спеціальна схема:

– початкове введення – будь-який вік;

– потім – через місяць;

– потім – через півроку;

– потім – через 5 років;

– і кожні 10 років.

Перед імунізацією людині потрібно простежити,чи є кашель,нежить, чи підвищується температура тіла та чи немає висипань. Це дозволяє виявити ГРВІ на початковій стадії. Також може бути призначено додаткове обстеження для виявлення протипоказань.

Протипоказання:

– вагітність;

– імунодефіцит;

– гостра форма будь-якої хвороби;

-алергія.

 Щеплення від дифтерії – єдиний спосіб захистити себе від захворювання.

 

 

Раціональне харчування дітей дошкільного віку

 

Харчування дошкільнят відрізняється від харчування дітей раннього віку як в кількісному, так і в якісному відношенні. 

Головним завданням у харчуванні дітей від 3 до 7 років є забезпечення нормального росту і розвитку дитячого організму , а також підготовка м’язів, кісток і мозку до різкого зростання розумових і фізичних навантажень і зміни режиму, пов’язаного з початком навчання в школі.

Маса тіла дитини з 4 до 7 років наростає в середньому з 15 до 25 кг, а приріст тіла в довжину складає 20-30 см. Загальна рухливість дітей дещо зменшується, але збільшуються фізичні навантаження: піші переходи, фізкультурні і спортивні заняття та ігри. 

Основні принципи харчування дітей дошкільного віку:

• харчування дітей від 3 до 7 років має повністю забезпечувати дитячий зростаючий організм необхідною енергією для того, щоб у них спостерігалася гарна рухова, розумова і психічна активність;
• харчування дошкільнят має бути раціональним, збалансованим і містити всі необхідні вітаміни і мікроелементи;
• харчування має враховувати індивідуальні особливості кожної дитини(алергію, непереносимість продуктів та ін);
• в харчуванні необхідно обов’язково дотримуватися технології обробки продуктів і приготування їжі, а також стежити за якістю і терміном придатності всіх продуктів.

Енергетична “ємність” їжі для дітей дошкільного віку повинна бути наступною – для 3-річної дитини – 1540 ккал на добу, для дитини 4-6 років – 1970 ккал, а для дитини 7 років – 2350 ккал.

Кожен день в раціоні харчування дітей від 3 до 7 років повинна бути присутня достатня кількість білків, жирів і вуглеводів.

Для зростаючого організму необхідний повноцінний білок, тому кількість тваринних білків повинна складати у трирічної дитини 70%, у п’яти-семирічної – 60% від загального їх числа. При правильному співвідношенні тваринних і рослинних білків їх засвоєння відбувається більш повноцінно. Білок в їжі дітей дошкільного віку в середньому повинен забезпечувати 15% її загальної калорійної цінності. 

Прекрасними і повноцінними джерелами білка є м’ясо, риба, молоко і молочні продукти, яйця, бобові, крупи, хліб. Для кращого засвоєння білків, організм дитини повинен отримувати достатню кількість і правильне співвідношення жирів і вуглеводів.

Кількість жирів, необхідна після трьох років, практично така ж, як і білків (співвідношення 1:1). У дієті дітей дошкільного та шкільного віку жири повинні бути не тільки тваринного, але і рослинного походження, кількість останніх становить 5-10%, а іноді і 25% від всіх жирів.

Необхідність вживання жирів рослинного походження пов’язана з великим вмістом в них незамінних ненасичених жирних кислот. Слід враховувати, що ліпідний склад різних рослинних олій неоднорідний, тому корисно чергувати їх (соняшникова, кукурудзяна, бавовняна, оливкова). Джерела жирів для дитини – масло вершкове і рослинне, вершки, молоко, молочні продукти (сметана, твердий та кисломолочний сири), а також м’ясо, риба.

Зростаючий організм дитини гостро потребує достатньої кількості мінеральних речовин. Так, для нього вельми відчутна недостача заліза, основна роль якого – участь в утворенні гемоглобіну. Дефіцит заліза призводить до недокрів’я із затримкою росту, зниження опірності дитини інфекціям, погіршення всмоктування різних компонентів їжі.

Звичайне харчування дітей дошкільного віку містить достатню кількість солей кальцію, фосфору, калію, магнію. Однак дефіцит їх може виникнути через порушення травлення і всмоктування, зокрема, такого важливого продукту харчування, як молоко. Для гарного формування кісток, зубів, а також для нормальної роботи серця необхідний кальцій (молоко, кефір, ряжанка, йогурт, сир). Фосфор бере активну участь у побудові кісткової тканини і підтримці рівноваги в процесі кровотворення (риба, м’ясо, сири, крупи, зернобобові). Риба містить до 19% високоякісного білка, вона легше перетравлюється і засвоюється, ніж м’ясо. Найбільш корисними видами риби в харчуванні дитини є тріска, хек, судак, морський окунь. Річкова риба (за винятком судака) більш жирна, діти гірше переносять її, до того ж вона містить багато дрібних кісток. 

Для нормального функціонування щитовидної залози необхідний йод (морська риба, морська капуста, морські водорості), а для нормального росту, розвитку і статевого дозрівання потрібен цинк (м’ясо, риба, яйця, сир, гречана і вівсяна крупа).

Також організму дошкільнят необхідні вітаміни, особливо вітаміни групи В (хліб, крупи, бобові, печінка, молочні продукти, м’ясо, риба), вітамін РР (гречка, рис, нирки), вітамін С (шипшина, чорна смородина, солодкий перець, кріп, петрушка, картопля), вітамін А (печінка, вершкове масло, вершки, сметана, морква), вітамін Д (курячі яйця, печінка), а також вітамін Е (соняшникова, кукурудзяна, соєва олія, крупи, яйця).

Дуже важливо в харчуванні дошкільнят налагодити суворий режим прийому їжі. Це допоможе забезпечити нормальний процес травлення і хороший апетит дитині. Дітям від 3 до 7 років необхідно забезпечити чотириразовий режим харчування – сніданок, обід, полуденок і вечерю. Також можливі легкі перекуски. Не варто відхилятися від режиму прийому їжі більше, ніж на 30-40 хвилин.

На сніданок дитині найкраще запропонувати молочну круп’яную кашу або омлет, а також гарячий напій.

Обід повинен обов’язково включати першу страву, а також м’ясо, рибу або овочі.

Полудень і вечеря повинні бути легкими. Це можуть бути овочеві, фруктові, молочні, круп’яні страви. Протягом дня дитині необхідно давати свіжі овочі, фрукти, ягоди.

Дітям від 3 до 7 років не рекомендується вживати ковбаси, копченості, спеції, консерви, гострі приправи, жирні і смажені страви.

 

 

Т.в.о. головного лікаря                                                         Л.Я. Авраменко

   

 

ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ

 

З настанням літа частішають випадки захворювань гострими кишковими інфекціями та харчових отруєнь. Причиною нездужання та хвороб часто – густо стають несвіжі або бактеріально забруднені продукти харчування та питна вода. Найбільш чутливими до збудників гострих кишкових інфекцій є діти дошкільного віку та люди, які перебували на відпочинку. Часто харчові отруєння виникають після проведення різноманітних урочистостей: весіль, поминок, днів народжень, проводів в армію тощо.

У таких випадках причиною масових захворювань стають прості порушення правил особистої гігієни, залучення до приготування страв випадкових осіб, які не пройшли обов’язкові медичні огляди та бактеріологічні дослідження, порушення технології приготування їжі, зберігання харчових продуктів без належного температурного режиму, тощо. Наприклад, багато господинь, намагаючись приготувати якнайбільше страв, ріжуть салати та печуть торти задовго до проведення свята. Це небезпечно, бо при тривалому зберіганні без дотримання всіх санітарних умов у продуктах можуть розпочатись «гнилісні процеси», розмноження збудників інфекційних хвороб. Не рідко продукти харчування зберігаються і без холоду. Це є неприпустимим, бо за 2 – 3 години перебування під сонцем, без холоду у кремах, молочних та м’ясних продуктах (особливо в желеподібних) починають розмножуватися різноманітні мікроорганізми. Навіть якщо така їжа була приготовлена чистими руками здорової господині, для людини вона – потенційна загроза. Ніхто не може гарантувати, що в продукт не потрапили збудники гострих кишкових інфекцій. Страви, які перед приготуванням подрібнювали, перемішували, заливали в желе, псуються особливо швидко. Якщо салат приправили майонезом, сметаною, то не варто залишати його на завтра навіть у холодильнику. Краще готувати стільки, скільки можете з’їсти. Це стосується і домашніх консервацій, які за час зберігання у підвалі чи коморі могли зіпсуватися. Вживання таких продуктів може спровокувати гостру кишкову інфекцію, харчове отруєння.

У дорослих в окремих випадках ця хвороба може перебігати з незначними розладами шлунково – кишкового тракту, а в дітей раннього віку – здебільшого важко. Це пов’язано з іще не сформованим механізмом захисту. Нерідко особи, які доглядають малюків, заражають їх. Дане захворювання як правило проявляється різким погіршенням самопочуття (на протязі кількох годин), нудотою, різким збільшенням температури, проносом. При таких симптомах не варто затягувати, необхідно одразу ж звернутись до лікаря по кваліфіковану медичну допомогу. Але найкраще, звісно, не вживати в їжу сумнівні на вигляд продукти, дотримуватись умов їх приготування.

З метою профілактики гострих кишкових захворювань та харчових отруєнь необхідно:

— не вживати продукти і напої, які викликають сумнів щодо їх доброякісності та з простроченими термінами споживання; зберігати продукти харчування тільки у спосіб, зазначений на упаковці, та у встановлений термін;

— не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб;

— не готувати продукти із запасом, приготовлені страви вживати відразу; зберігання продуктів без холоду не повинно перевищувати 2 годин;

— не брати в дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби та інші продукти, які потребують охолодження при зберіганні);

— при споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити водою, а при споживанні дітьми – обдати окропом;

— не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водоспоживання;

— перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом;

— обов’язково мити руки після відвідування туалетів.

У випадку виявлення перших ознак гострого кишкового захворювання, харчового отруєння необхідно терміново звернутись до  лікувальної установи.

Пам’ятайте! Тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями та харчовими отруєннями.

 

КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

 

 

 

СЮРПРИЗИ ЛІТНЬОГО ВІДПОЧИНКУ

 

Літо – пора відпочинку та оздоровлення. Люди масово виїжджають в рекреаційні зони, на городньо-польові роботи, і просто “на природу”, де на них можуть чатувати неприємні сюрпризи. В літній період значно зростає ймовірність заразитися збудниками паразитарних хвороб. Гельмінтози – найпоширеніші і наймасовіші паразитарні хвороби людини. Вони можуть уражати кишківник, печінку, жовчні протоки, легені, дихальні шляхи та інші органи та системи організму людини. Гельмінти – це паразитичні черви, що живуть в організмі людини за її рахунок і викликають у людини захворювання (гельмінтози), які негативно впливають на стан здоров`я людини. Клінічні прояви захворювання залежать, насамперед, від імунного стану організму людини, від виду паразита та їх кількості. Гельмінти знижують працездатність, викликають низку клінічних проявів, ускладнюють перебіг інших захворювань. Особливо важко переносять захворювання діти, внаслідок яких вони можуть відставати у фізичному та психічному розвитку. Найпоширенішими серед контактних захворювань є ентеробіоз та лямбліоз (викликаються гостриками та лямбліями), зараження якими відбувається контактним шляхом від хворого або через предмети, якими той користувався. Такий шлях передачі обумовлює широке і швидке розповсюдження цих захворювань переважно серед дітей молодшого віку, і особливо там, де є скупчення людей: організовані дитячі заклади (дошкільні, школи, школи-інтернати), рекреаційні зони (відпочинкові комплекси, дитячі літні табори, пляжі тощо), а в подальшому – зараження всіх членів родини хворого. Основними клінічними симптомами ентеробіозу та лямбліозу є болі в животі,  кишковий дискомфорт, порушення апетиту, нудота, прискорений оформлений стілець до 4 разів на добу або закрепи. Наявність гостриків та лямблій призводить до порушення нормального складу мікробної флори кишечника. При ентеробіозі виражені неврологічні симптоми, такі як головний біль, дратівливість, зниження пам’яті. Частіше страждають діти: вони стають капризними, плаксивими, швидко втомлюються, погано сприймають корисні навички. Нестійкість уваги, нездатність зосередитися знижує успішність, у дорослих – працездатність. У осіб, інфікованих лямбліями, нерідко виявляється гепатобіліарна патологія, найчастіше виражена симптомами холециститу, а також дерматоалергічні прояви. Щоб попередити захворювання на ентеробіоз та лямбліоз необхідно дотримуватись правил особистої гігієни: ретельно мити руки з милом після відвідування громадських місць (у т.ч. відпочинкових дитячих майданчиків), туалету, після перебування у транспорті та перед їжею, утримувати нігті в чистоті та боротися зі шкідливою звичкою гризти нігті, перед та після сну приймати гігієнічний душ, обдавати кип’ятком дитячі горщики та мити іграшки водою з милом, проводити вологе прибирання приміщень. Аскариди та волосоголовці викликають захворювання аскаридоз та трихоцефальоз. Аскаридами та волосоголовцями людина заражається при вживанні немитих забруднених нечистотами фруктів, овочів, ягід, які ростуть в грунті, або безпосередньо над поверхнею грунту (зелень, салат, редиска, огірки, морква, полуниця тощо); через брудні руки при контакті з грунтом, піском (у т.ч. під час відпочинку на дитячих майданчиках, пляжах тощо), а також купаючись в річках або ставках. Безпосередньо від людини до людини паразити не передаються. Виділені з випорожненнями хворої людини яйця цих гельмінтів стають небезпечними після дозрівання при сприятливих кліматичних умовах в ґрунті, де зберігають життєздатність протягом багатьох років, та в подальшому можуть забруднювати інші ділянки грунту, воду, садовину та городину. Велику роль в розповсюдженні яєць гельмінтів на інші території відіграють опади, особливо повені. Хворі на аскаридоз та трихоцефальоз відчувають погіршення апетиту, нудоту, блювоту, біль у животі, проноси з домішками слизу та крові, або закрепи. Діти втрачають вагу, швидко втомлюються, скаржаться на поганий сон, можуть відмічатися алергічні прояви. При аскаридозі під час легеневого циклу розвитку можуть виникати бронхіти, пневмонії, які не піддаються лікуванню антибіотиками. При трихоцефальозі можуть мати місце порушення роботи нервової системи: головний біль, запаморочення, дратівливість, поганий сон, рідше – непритомні стани, судомні припадки. Волосоголовці спричиняють анемію: кожен гельмінт здатний поглинати за добу до 0,005 мл крові. Щоб не заразитися аскаридами та волосоголовцями необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм: старанно мити руки з милом перед їдою, після вулиці, туалету, контакту з грунтом та піском, а також тваринами; коротко зрізати нігті, не гризти їх; сирі овочі, фрукти і ягоди перед вживанням ретельно мити, обдавати кип’ятком; знищувати мух, які є переносниками цих хвороб; не забруднювати грунт дворів, садів, городів нечистотами, користуватись туалетами і утримувати чистоту в них. При наявності наведених вище клінічних ознак або підозрі на захворювання, а також обов’язково при поверненні в організовані дитячі колективи після оздоровчого літнього періоду необхідно провести діагностичні лабораторні обстеження на виявлення збудників паразитарних хвороб. КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

НЕБЕЗПЕЧНА СИБІРКА В УКРАЇНІ: СИМПТОМИ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА.

За даними Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України» в Україні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки. Наявність 13,5 тисяч стаціонарно – неблагополучних пунктів щодо сибірки становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникненню хвороби у людей. За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях країни, із них 1 у Черкаській області в 2012 році. Захворювання були пов’язані значною мірою із недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції. Останні зареєстровані  випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення. Сибірка – це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису. Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах. Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.                                           Джерела зараження Ця інфекція відноситься до зоонозів – тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною. Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої. Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом. Сибірка не передається від людини до людини.                                     Шляхи передачі інфекції: – контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах; – аліментарний – через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин; – аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор; – трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).                                        Симптоми сибірки Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб. В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше – слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова. Захворювання починається гостро: в перші години – температура тіла різко підвищується до 38–40°С, сильний головний біль,загальне нездужання,карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри); сильні колючі болі в грудях та задуха(при легеневій формі). Діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі та блювота  (при кишковій формі). Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого. При найменшій підозрі на сибірку – негайно звертайтесь до лікаря!                                        Лікування Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря. При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!                                Профілактика інфікування сибіркою купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється; люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих; ·         виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами; ·         забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників; ·         впорядковане захоронення трупів тварин; ·         ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини; ·         контроль захворюваності тварин; ·         знищення заражених трупів тварин; ·         щеплення тварин проти сибірки; ·         отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.   КНП «Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР»

ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

 

 

 

Кожного року влітку і восени люди вирушають у ліс по гриби. Грибний сезон  приносить у домівки не тільки радість і задоволення, але й хвороби та біди. Незважаючи на застереження, рекомендації грибникам, які лунають по радіо та телебаченню, висвітлюються на сторінках газет, не вдається уникнути отруєнь грибами. Станом на 13.11.2018 року у Черкаській області зареєстровано 35 випадків отруєнь неїстівними грибами з 57 потерпілими (49дорослих та 8 дітей віком до 18 років), 2 – померло (дорослі). Потерпілі впевнені, що вживали їстівні гриби – моховики, сироїжки, парасольки, рядовки, які збиралися в лісах та лісопосадках. У більшості випадків отруєння викликані споживанням умовно-придатних дикорослих грибів, які недостатньо  пройшли необхідну попередню термічну обробку. Як правило, до отруєнь призводить невміння відрізняти їстівні гриби від отруйних, неуважність при збиранні, неправильне приготування деяких видів грибів. Нерідко отруюються грибами, які більшість досвідчених грибників спокійно кладуть до кошиків. Помилитися вони можуть, якщо збирають дуже молоді особини, коли ще не проявилися морфологічні ознаки. Наприклад, збирають сироїжки, а серед них може заховатися бліда поганка, яка ще не розкрилася і зовні їх нагадує. Тому ніколи не слід збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбовидне потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною плівкою, що є характерними ознаками блідої поганки. Для збереження вашого здоров’я краще утриматися від збору дикорослих грибів.    Для тих, хто незважаючи на зареєстровані отруєння грибами, небезпечність цієї страви, збирається в ліс, нагадуємо про правила, яких необхідно дотримуватися: –  ніколи не беріть тих грибів, яких ви не знаєте, якщо гриб викликає хоч найменший сумнів, краще його позбутися; –  не рекомендується збирати старі перестиглі гриби; – неприпустимо вживати гриби, зібрані в екологічно небезпечних місцях (уздовж автошляхів, залізничних колій, лісопосадок, у промислових зонах тощо); –  не варто купувати гриби поза ринками та у випадкових осіб. Безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний ветеринарно-санітарний контроль; – дотримуйтесь технології приготування та консервування грибів; – не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок. Єдиним способом розпізнавання їстівних та отруйних грибів є їх зовнішні ботанічні ознаки. Перші ознаки отруєння після вживання грибів з’являються через декілька годин, в деяких випадках пізніше. Характерними симптомами є: блювота, нудота, сильні колікоподібні болів животі, а також симптоми розладу нервової системи-судоми, марення, погіршення зору. Якщо після споживання грибів ви спостерігаєте у себе або своїх близьких симптоми отруєння-негайно викликайте «швидку допомогу». ПАМ’ЯТАЙТЕ: дотримання правил збирання та приготування грибів – справа відповідальна. Наявність навіть одного отруйного гриба серед їстівних може спричинити тяжке отруєння і навіть смерть.   КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

Влітку лікарі діагностують найбільшу кількість кишкових інфекцій

Потрапляючи ззовні в шлунково-кишковий тракт, хвороботворні мікроорганізми прагнуть зайняти свою нішу – певний відділ кишківника. Влаштовуючись, вони руйнують клітини слизової оболонки кишківника і виділяють продукти своєї життєдіяльності (токсини). Своїми діями патогенні мікроорганізми не тільки порушують процеси нормального травлення – вони буквально отруюють організм людини, викликаючи сильну інтоксикацію.

Джерелом інфекції при гострих кишкових інфекціях є хворі люди та тварини.

Особлива увага влітку!

Влітку  необхідно виявляти особливу обережність, адже саме в теплу пору року лікарі діагностують найбільшу кількість кишкових інфекцій. Чому так відбувається? Тепло і вологість – ось сприятливі умови для зростання бактерій: в спеку ріст і розмноження патогенних мікроорганізмів відбуваються особливо швидко.

На другому місці – свіжі овочі і фрукти, які ми вживаємо в їжу в сирому вигляді. Погано промиті, вони з’їдаються людиною, а разом з ними в шлунково-кишковий тракт потрапляють шкідливі бактерії.

Без купань у ставку чи у річці не проходить жодне літо. Зрозуміло, ти просиш дитину тримати рот щільно закритим, проте невелика кількість річкової водички все ж заковтується. Якщо з якихось причин вода істотно забруднена патогенними бактеріями, то ризик розвитку гострих кишкових інфекцій підвищується.

Ще є один шлях передачі інфекції  і він банальний: через немиті руки або необроблені продукти. Прищеплюючи маляті поняття гігієни і дотримуючись цих правил всією сім’єю, ти впливаєш на найголовніші ланки в ланцюжку передачі гострої кишкової інфекції.

Основні прояви

Симптоми кишкової інфекції залежать від типу збудника. Спільними для цієї групи захворювань є розлади травлення: блювання та пронос. Блювота може спостерігатися тільки на початку захворювання або ж носити більш тривалий характер. Під дією бактеріальних токсинів розвивається інтоксикація, спостерігається підвищення температури. Людина стає млявою, скаржиться на біль у животі. Температура тіла може підвищуватися до 38-39 градусів.

Як лікувати?

В перші години хвороби необхідно зробити промивання шлунка. Для лікування гострої кишкової інфекції використовують протимікробні засоби та антибіотики: впливом на збудника інфекції вдається зупинити інфекційний процес. Обов’язковим є включення в терапію корисних бактерій – пробіотиків і сорбентів. Лікування тяжких форм кишкової інфекції проводиться в лікарні. Діток з такими захворюваннями госпіталізують в інфекційні або боксовані відділення, де пацієнти перебувають в окремих палатах або боксах (залежно від типу інфекції).

Як уберегти  себе?

Ці заходи захистять вас і ваших близьких від гострих кишкових захворювань. Надійність запропонованих заходів підтверджена численними дослідженнями, практичним досвідом. Вони прості й доступні кожному. Але ефективність їх залежить від того, наскільки ретельно, методично, повсякденно ви будете їх виконувати.  Перевірте себе, подумайте, чи стало вашою звичкою ретельно мити руки після туалету, перед їжею, повернувшись додому після роботи чи прогулянки.  Фрукти і овочі варто ретельно мити і обполіскувати кип’яченою водою. Молоко і воду, особливо якщо вона була взята з колодязя або відкритого водоймища, обов’язково кип’ятити.

Домашні господарки, ніколи не забувайте, що не можна носити хліб в одній сумці з картоплею, овочами, м’ясом. Не варто готувати кисляк з сирого молока. Не рекомендується подавати до столу сир, приготований з не пастеризованого молока, без його термічної обробки.

Батьки! Врахуйте, що діти особливо сприйнятливі до кишкових інфекцій. Слідкуйте за чистотою їх рук!  Дитині можна пити тільки кип’ячену воду та їсти фрукти і овочі, тільки ошпарені окропом.

Правило для всіх: при найменших шлунково-кишкових розладах звертайтеся до лікаря. Не нехтуйте власним здоров’ям, інакше ви неминуче завдасте шкоди не тільки собі, а й оточуючим.

Пам’ятайте, що хворий на гостру кишкову інфекцію, незалежно від тяжкості свого стану, дуже небезпечний для оточуючих, така людина – рознощик інфекції.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДИТИНИ

Особиста гігієна дитини Важливе значення в охороні та зміцненні здоров’я належить  гігієнічному навчанню й вихованню дитини. Гігієнічне виховання – це частина загального виховання, а гігієнічні навички – це невід’ємний елемент культурної поведінки. Глибоко помиляються ті, хто вважає, що гігієнічні знання і прищеплювання дітям гігієнічних навичок – справа медичних працівників. Це  справа батьків. Важливе значення у профілактиці різноманітних захворювань належить особистій гігієні. Особиста гігієна – це нагляд за своїм тілом, і утримання його чистим. Шкіра захищає тіло людини  від хвороб.

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха.  Митися також потрібно після прогулянок і лише ввечері.

• До умивання потрібно підготувати мило, рушник;

• Рушник слід повісити на вішалку;

• Вмиватися найкраще роздягненим до пояса в трусиках і майці;

• Спочатку треба добре вимити руки з милом під струменем води. Руки слід намилювати один-два рази по обидва боки та між пальцями, добре змити мильну піну, перевірити чистоту нігтів. Потім, вже чистими руками мити обличчя, шию, вуха;

• Після вмивання слід витертися насухо чистим, сухим рушником, кожен своїм.Водні процедури уранці й увечері перед сном мають як гігієнічне, так і загартовуюче значення, добре впливають на нервову систему, сприяють швидкому засинанню.

Усе тіло необхідно мити не менше 2-х разів на тиждень  у ванній, під душем чи лазні. Щоб зняти зі шкіри жир і бруд, митися слід обов’язково теплою водою, натирати тіло мочалкою з милом.

Після миття слід одягти чисту нижню білизну.

Вимагають також догляду нігті пальців рук і ніг. Один раз у два тижня їх слід акуратно підстригати,  оскільки під довгими нігтями зазвичай накопичується бруд, видалити який важко.

Особливо важливим є привчити до чистоти рук. Дитині слід пояснити, що руками вона бере різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м’ячі, іграшки, гладить тварин (кішок, собак), береться за дверні ручки, доторкається до різних предметів в туалетних кімнатах. На всіх таких предметах є бруд, часто невидимий оком, і він залишається на шкірі пальців. Якщо брати немитими руками продукти харчування (хліб, яблука, цукерки тощо), цей бруд потрапляє спочатку у рот, а потім в організм. З брудом передаються різні хвороби від хворої людини здоровій. Тому слід мити руки перед їжею, після відвідування туалету, після будь-якого забруднення (прибирання кімнати, робота у городі, гра з тваринами тощо) і перед сном. Зовсім неприпустимо брати пальці до рота.

Кожна дитина повинна ознайомитися з чистотою зубів і доглядати за ними, бо зуби впливають на здоров’я, настрій, міміку і поведінку людини. Привчіть чистити зуби вранці та обов’язково ввечері перед сном. Чистка зубів виконується так: спочатку потрібно вимити руки з милом і добре промити зубну щітку під струменем води; старанно прополоскати рот водою кімнатної температури, потім на змочену водою зубну щітку взяти трохи дитячої зубної пасти чи порошку і чистити при зімкнутих зубах передні і бічні поверхні зубів,  щітка має рухатися знизу вгору й  назад. Після цього дитина повинна відкрити рота і чистити жувальну і внутрішню поверхню зубів. Закінчують чистку зубів ретельним полосканням водою кілька разів, до того часу, доки залишаються частинки порошку чи пасти.

Не дозволяйте дітям витирати ніс пальцями, терти руками очі, брати пальці до рота.  Дитина повинна мати окрему хустинку для носа, окрему – для очей (особливо під час застуди), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа у очі і навпаки.

Особиста гігієна включає питання гігієни побуту, насамперед – підтримку чистоти повітря та житла, одягу і постільного приладдя, створення нормальних умов сну й відпочинку.  Від самого раннього віку дітей необхідно привчати завжди витирати взуття біля входу до приміщення,  переодягати змінне взуття; провітрювати свою кімнату протягом дня й перед сном, а в школі  провітрювати клас; систематично витирати пил та прибирати свою кімнату; акуратно і швидко стелити постіль і щодня її провітрювати. Звертаємо Вашу увагу, що у дитини мусить бути окрема постіль, чиста, не надто м’яка. Довжина ліжка мусить бути на 15 – 25 см більша довжини тіла дитини. Зовсім неприпустимо купатися у забруднених водоймах, в зарослих ставках, у місцях стоку каналізації, у місцях водопою худоби.

Тільки за умови  повсякденного гігієнічного виховання й контролю можна домогтися формування та закріплення у дитини корисних навичок, тобто переходу в стійкі звички. Потрібно чимало зусиль і терпіння від батьків, педагогів, щоб навички стали звичками.

Завідувач консультативно-діагностичним відділенням КЗ «Черкаська консультативно-діагностична поліклініка » Крутко І.В.

Обережно, хвороба Лайма!

      У теплі весняні дні, при довготривалому перебуванні населення на свіжому повітрі (прогулянки, походи, парки, сади, городи, тощо) на теренах області існує небезпека ураження кліщами, укуси яких не лише неприємні, але й небезпечні щодо передачі інфекційних захворювань, зокрема таких як хвороба Лайма (кліщовий системний бореліоз).

Хвороба Лайма  – це зоонозне природно-вогнищеве інфекційне захворювання, яке передається через укус зараженого кліща і вражає різні системи організму (центральну нервову систему, серцево-судинну систему, опорно-руховий апарат, шкіру),

Про перші випадки захворювання людей на хворобу Лайма в Україні стало відомо з 1994р., офіційна реєстрація захворювання ведеться з 2000 року. Викликається ця хвороба збудником Borrelia Burgdorferi. Основними переносниками борелій є іксодові кліщі.

За думкою спеціалістів, природні вогнища хвороби Лайма можуть бути на всій території України, так як на всій території (за винятком Західного Криму) розповсюджені іксодові кліщі.

За результатами  моніторингу захворюваності на особливо небезпечні інфекції, в тому числі і  на кліщовий бореліоз(хворобу Лайма), в Черкаській області, в тому числі і в м.Черкаси відмічається збільшення захворюваності на хворобу Лайма на 58 %.( м.Черкаси – на 48%). По  області в 2018 р. зареєстровано  509 випадків хвороби Лайма проти 322 за аналогічний період 2017 року.

Особливостями протікання епідемічного процесу на сьогоднішній день є те, що у зв’язку зі зміною кліматичних умов активність кліщів розпочинається з ранньої весни і триває до осені.

До організму людини збудник потрапляє в разі укусу зі слиною і фекаліями кліща (під час розтирання кліща). Ризик зараження бореліозом залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а до кінця 3-х діб наближається до 100%. Але не завжди зараження призводить до розвитку гострого захворювання, до 70% випадків може відбуватися накопичення збудника без клінічних проявів.

Першим специфічним проявом хвороби Лайма є поява на шкірі, частіше всього на місці присмоктування кліща, мігруючої кільцеподібної еритеми – коло червоно-рожевого кольору 5-6 см. у діаметрі. У процесі свого розвитку еритема (почервоніння) поступово в центрі блідне, зона почервоніння переміщується до периферії і може розповсюджуватися до 50 см. у діаметрі. Слід відмітити, що у 30-40% хворих еритема не розвивається.

Часто разом з еритемою у людини з`являються гарячка, головний біль, затвердіння м`язів шиї, м’язовий і суглобовий біль, ломота всього тіла і млявість, біль за ходом нервових стовбурів, очний біль, збільшення лімфовузлів. Ці симптоми можуть передувати появі еритеми.

Пам’ятайте, що, окрім хвороби Лайма, кліщі передають ще близько 20 інфекцій бактеріального і вірусного походження!

Основні заходи профілактики.

Під час перебування на природі слід одягати світлий однотонний одяг із довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла, голову потрібно покривати головним убором, використовувати репеленти. Проводити само – та взаємоогляди через кожні 2 год. та після повернення додому.

Місця для відпочинку на природі необхідно звільнити від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 метрів.

Удома одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не можна залишати одяг біля ліжка чи спати в ньому. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів.

Для видалення кліща необхідно звернутися до травмпункту або самостійно змастити його олією (не заливати, щоб не задихнувся), повільно видалити разом із хоботком, розхитуючи кліща з одного боку в інший пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом або петлею з нитки. Після видалення місце присмоктування необхідно змастити 3% розчином йоду або спиртом.

Якщо появилися перші симптоми хвороби (ломота всього тіла і млявість, підвищення температури тіла, головний біль, очний біль або поява на шкірі мігруючої кільцеподібної еритеми), необхідно одразу звертатися до лікаря в кабінет інфекційних захворювань поліклініки або до травмпункту.    Поряд з захисним одягом слід використовувати репеленти, що відлякують кліщів. За даними американських вчених, якщо кліща видалити не пізніше як через добу, то можна врятуватись від хвороби  Лайма.

Наголошую, що своєчасне звернення до лікаря і своєчасно розпочате лікування збереже вас від негативних наслідків.

Тому, працюючи на дачі, відпочиваючи на природі, користуйтесь, будь ласка, цими простими порадами, захищайте себе від укусів кліщів одягом, спеціальними антикліщовими репелентами.

Бережіть себе і своє здоров’я!

ОБЕРЕЖНО – ЛЕПТОСПІРОЗ!

В теплу пору року кожен прагне до якнайтіснішого спілкування з природою. Благотворний вплив такого спілкування на організм людини – незаперечний. Проте, необачне поводження в природі може призвести до зворотних наслідків. Тут нас підстерігають небезпечні інфекції, про які хотілося б нагадати з метою застереження.

Лептоспіроз – тяжке інфекційне захворювання, віднесене до особливо небезпечних. Наша область з 1989 по 1998 рік була однією з неблагополучних по Україні щодо цієї інфекції (зареєстровано 870 випадків захворювання).

З 2000 року в області спостерігається зниження захворюваності. За останні 10 років (з 2007 по 2016 роки) в області зареєстровано 140 випадків захворювання, з них 26 з летальним наслідком. У 2017 році вперше захворювання на лептоспіроз не реєструвалися,що пояснюється засухою в регіоні. У 2018 р. зареєстровано 5 випадків  захворювання.

Більшість випадків лептоспірозу пов’язані з купанням та ловлею риби в непроточних водоймах, ставках. Практично у всіх таких біотопах мешкають водяні щурі, ондатри, а в прибережній зоні – сірі щури, полівки, хатні та польові миші.

Разом з сечею цих гризунів збудники лептоспірозу потрапляють у воду, а потім за певних умов – в організм людини. Це може відбутися під час купання, риболовлі, інших форм відпочинку та роботи в природі. Лептоспіри, завдяки високій рухливості та проникливості, потрапляють в організм людини через пошкоджену шкіру, слизові оболонки та шлунково-кишковий тракт. Заразитися можна при вживанні інфікованої води, фруктів, овочів, чи продуктів, забруднених виділеннями гризунів, а також при недотриманні правил особистої гігієни вдома і на виробництві, якщо приміщення чи територія заселені гризунами, особливо сірими щурами. Цей гризун є носієм лептоспір, що викликають дуже тяжку форму хвороби, на яку в більшості й хворіють люди нашої області. Джерелом лептоспірозної інфекції є також мишоподібні гризуни, що заселяють, особливо з настанням холодів, об’єкти народного господарства та приватного сектору. Слід зазначити, що на лептоспіроз можна захворіти також внаслідок догляду за хворими на цю інфекцію тваринами (ВРХ, свині, собаки, коти).

Від моменту зараження до перших проявів хвороби проходить від 6-ти днів до 3-х тижнів. Починається лептоспіроз з раптового підвищення температури до 40ºС, загальної слабкості, головного болю, болю в м’язах, особливо литкових. У розпалі хвороби приєднується нудота, кровотечі з носа, з’являється жовтяниця шкіри, а також крововиливи у шкіру й слизові оболонки, враження внутрішніх органів, в першу чергу нирок та печінки. Кожному четвертому хворому спеціалізована допомога надається в реанімаційному відділенні обласної лікарні

Вилікувати хворого на лептоспіроз нелегко, особливо у випадках пізнього звернення за медичною допомогою. Тому слід пам’ятати: щоб запобігти захворюванню треба уникати контакту з водою згаданих вище водоймищ, тобто непроточних ставків, озер, а також утримуватися від, використання води з них.

При відпочинку, роботі в полі необхідно оберігати харчові продукти від доступу гризунів, в низинній болотистій місцевості користуватися взуттям.. Керівникам підприємств, установ , організацій та населенню не слід забувати про необхідність постійної боротьби з гризунами.

Якщо протягом останніх 2-3 тижнів ви побували в умовах можливого зараження лептоспірозною інфекцією і раптово відчули, що вас морозить, наступає слабкість, головний біль – треба негайно звернутися до лікаря.

Неправильне харчування, його причини та наслідки.

 

За статистичними даними, хвороби спричинені неправильним харчуванням (ожиріння, цукровий діабет, гіпертонія, атеросклероз, захворювання серця, рак) зумовлюють понад 2/3 загальної захворюваності та близько 86% смертей українських громадян. За даними МОЗ України, понад 50% українців нині мають надмірну вагу або ожиріння, а середня тривалість життя пересічного українця на 10 років нижча, ніж жителів європейських країн. На думку фахівців міністерства, існує безпосередній зв’язок цих проблем із неправильним харчуванням.

До причин нездорового харчування можна віднести напружений ритм життя, психологічні особливості кожної людини, якість їжі. Не варто забувати, що кожна людина неповторна і унікальна, тому окремі фактори неправильного харчування бувають чітко індивідуальними. Нижче ми перерахуємо ті, які зустрічаються найчастіше:

1. Фастфуд.Швидка їжа в наш час дуже популярна. Багатьох людей приваблює невелика вартість цієї їжі, швидкість приготування і її оригінальні смакові якості. Таку їжу дієтологи вважають еталоном неправильного харчування, вона містить дуже мало корисних речовин і вітамінів. А без корисних компонентів, як відомо, неможливе повноцінне функціонування організму. У фастфуді багато жирів, вуглеводів і цукру, а в процесі приготування такої їжі утворюються шкідливі канцерогени та інші компоненти, які ніяк не назвеш корисними. Всі ці шкідливі речовини поступово відкладаються в організмі у вигляді жирових клітин. Якщо при неправильному харчуванні ви ведете малорухливий спосіб життя, то це прямий шлях до ожиріння.
2. Переїдання.Досить часто ми з’їдаємо значно більше їжі, ніж потрібно організму. Деякі люди неправильно харчуються просто від нудьги. Схильні неправильно харчуватися і люди, які перебувають у стані депресії або стресу. Людина навіть і не підозрює, якому навантаженню піддає свій організм, адже всі органи працюють у посиленому режимі.
3. Вживання цукру та солі у великих кількостях.Надмірне вживання цукру та солі сприяє затримці рідини в організмі, розвитку сечокам’яної хвороби, серцево-судинних захворювань, ожиріння. В iдеалi доросла людина не повинна споживати бiльш нiж 50 грамів цукру — і сюди входить не лише солодкий пісок, що ми кладемо в чай, а й той, що міститься у тістечках, десертах, фруктах тощо та не більше 5 г солі на день.
4. Їжа перед книгою або телевізором.При прийомі їжі перед екраном комп’ютера, книгою або телевізором шлунковий сік виробляється в незначних кількостях, що уповільнює перетравлення їжі.
5. Недостатня кількість в меню фруктів і овочів.При невеликій (недостатній) кількості в раціоні фруктів і овочів розвивається авітаміноз, порушується рухова активність кишківника та його мікрофлора. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує кожного дня вживати в їжу не менше 400 грамів овочів та фруктів.
6. Неправильний сніданок або його відсутність.При відсутності сніданку організм втомлюється вже в першій половині дня, а в обід, як правило, прокидається «звірячий» апетит, і людина переїдає, що призводить до порушення метаболізму.
7. Їжа на ніч або ситна вечеря.Під час ситної вечері з’являється дискомфорт у животі, велике навантаження на травний тракт, що в кінцевому підсумку призводить до зниження апетиту у ранковий час. Дієтологи радять вечеряти не пізніше, ніж за 2-3 години до сну.
8. Вживання недостатнього об’єму рідини.Якщо вживати воду в недостатній кількості, то організм відчуває зневоднення, порушується обмін речовин, знижується імунітет. Для дорослої людини норма вживання води, на думку більшості медиків, коливається в межах 30-40 мл води на 1 кг маси тіла, тобто, при вазі 50 кг – це 1,5-2 л води.

Отже, при правильному харчуванні, ви значно поліпшите самопочуття та покращите якість свого життя.

ПОБАЧИВ — ВИКОРЧУЙ: ЧОМУ КОЖЕН МАЄ ДОЛУЧИТИСЯ ДО ЗНИЩЕННЯ АМБРОЗІЇ

Агресор, якого вчасно не зупинили З огляду на швидкість та інтенсивність поширення цієї рослини-зайди можна сказати, що вона — справжній «зелений агресор». В Україні цей вид рослини біологи вперше виявили у 1925 році. Сьогодні ж він уже поширений у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій областях, у Криму. Цвіте амброзія з середини серпня до кінця жовтня. Саме під час цвітіння ця рослина дуже небезпечна: пилок викликає у людей підвищення температури, сльозотечу, кон’юнктивіт, погіршує зір і навіть може викликати набряк легенів. Медики називають це амброзійним полінозом або сінною пропасницею. У період цвітіння від її пилку особливо страждають астматики, у яких загострюються напади бронхіальної астми. Ефективних ліків проти такої алергії поки що не існує. За останні роки, особливо ж — у період реорганізації державних санітарно-епідеміологічних служб, відбувається дійсно бурхливе поширення амброзії в різних регіонах України в парі з масовими захворюваннями на алергію. З 2005 року в Черкасах хащі амброзії перестали косити, почали переорювати, висіваючи на її місці багаторічну траву. Такий підхід дав позитивні наслідки: бур’ян не відроджувався. Боротьбу з агресивною рослиною ускладнює те, що амброзія, як чужинка, не має природних ворогів (тварини амброзію не їдять) та відзначається великою біологічною активністю. Вона здатна заглушити та швидко витіснити не тільки культурні рослини, а й дикорослі, швидко захоплюючи таким чином нові площі.   Методи боротьби з амброзією доволі прості і складаються з дев’яти пунктів: 1. Особистий приклад. Влас­ними силами треба викорінювати амброзію там, де живеш, і там, де працюєш. 2. Участь у робочій групі з ліквідації карантинних рослин. 3. Постійні експерименти для покращення методів ліквідації амброзії. 4. Допомога ЗМІ в створенні передач і публікацій, котрі мотивують на знищення амброзії; 5. Робота над збільшенням кількості активістів, котрі братимуть участь у процесі ліквідації амброзії в місті. 6. Збір підписів під зверненнями стосовно боротьби з амброзією. Особисті листи до влади з такими вимогами. 7. Петиції. 8. Підключення інших громадських об’єднань до вирішення проблеми. 9. Об’єднання з аналогічними спілками в інших містах.   ДОВІДКА В Україні росте вид Амброзія полинолиста. Це однорічний карантинний бур’ян заввишки 20—180 (250) см, iз міцною кореневою системою, яка проникає в ґрунт до 4 метрів, зневоднюючи і виснажуючи його. При середній густоті рослина забирає з одного гектара землі до 2 тисяч тонн води. Росте в посівах різних культурних рослин, по шляхах, біля будинків та смітників, на пустищах, відвалах різних порід, залізничних насипах, у місцях, де порушений ґрунтовий та рослинний покрив (новобудови, довгобуди), у долинах річок тощо. Захоплює погано оброблені поля, городи, виноградники, баштани, сади, занедбані газони. Розмножується амброзія насінням, яке визріває у серпні-вересні, легко обсипається, засмічуючи ґрунт. Одна добре розвинута рослина може дати до 100 тисяч зернят. Схожість зберігає до 10—15 років, при сприятливих умовах і до 30—50 років. Наприкінці квітня — на початку травня насіння дружно проростає. Виявляючи осередки поширення амброзії, знищують рослини до початку цвітіння: скошують, виривають (починаючи з ранньої весни) і компостують, не даючи можливості цвісти та плодоносити, адже вона розмножується тільки насінням. Якщо до цвітіння рослини не ліквідовані, треба перечекати період цвітіння, поки не утворяться зелені плоди, скосити або вирубати й обов’язково спалити, щоб не висипалось насіння. КНП «Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР»

Небезпечна сибірка в Україні: симптоми, лікування та профілактика

За даними Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України»  в Україні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки.

        Наявність 13,5 тисяч стаціонарно – неблагополучних пунктів щодо сибірки становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникненню хвороби у людей.

    За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях країни, із них 1 у Черкаській області в 2012 році. Захворювання були пов’язані значною мірою із недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції.

   Останні зареєстровані  випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення.

Сибірка – це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.

Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.

                                          Джерела зараження

Ця інфекція відноситься до зоонозів – тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.

Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом. Сибірка не передається від людини до людини.

                                    Шляхи передачі інфекції:

– контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;

– аліментарний – через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;

– аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор;

– трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

                                       Симптоми сибірки

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше – слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години – температура тіла різко підвищується до 38–40 °С, сильний головний біль,загальне нездужання,карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри); сильні колючі болі в грудях та задуха(при легеневій формі). Діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі та блювота  (при кишковій формі).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого.

 

    При найменшій підозрі на сибірку – негайно звертайтесь до лікаря!

 

                                         Лікування

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

 

Профілактика інфікування сибіркою

.      купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;

.     люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;

• виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
• забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
• впорядковане захоронення трупів тварин;
• ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
• контроль захворюваності тварин;
• знищення заражених трупів тварин;
• щеплення тварин проти сибірки;
• отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.

ЯК БОРОТИСЯ З  АВІТАМІНОЗОМ

Авітаміноз  у дітей має ті ж  самі симптоми, що і у дорослих:

– головний біль

– відчуття  втоми, роздратованість

– слабкість у м’язах

– часті  застуди

-зниження  імунітетного бар’єру

-часті  тріщини на губах

-кровотеча  ясен

-сухість шкіряного  покрову

-мляве та  сухе волосся ,січеться, випадає

-проблеми із зором

       Також  найбільше  проявляється весною тим, що :

– відбуваються  проблеми з горлом, ротом, язиком і губами  ( запалення,       тріскання)

– порушення сну

– змінюються  смакові  якості

– загострюються  хронічні  захворювання

    Причиною авітамінозу може  бути:

– вплив  ліків антибіотиків, якими лікували  дитину  взимку ,і це порушило функцію  кишківника у всмоктуванні корисних  речовин

– виснаження  імунної  системи  протягом  зими

-крім того  дитина має ще у  більшій  кількості  потребу вітамінів  та  мінералів  ніж  доросла  людина

Подолання  авітамінозу:

– організувати  збалансоване  харчування

-більше  свіжого  повітря  та  активного  відпочинку

-помірність  розумових та  фізичних  навантажень

-використання в їжу напоїв з шипшини, компотів та відварів з сухофруктів, заморожених  ягід

-хороший  настрій  для  себе та дитини

-лікування  хронічних  захворювань  травневої  системи

-вживання комплексу  вітамінів  та мінералів  разом  з їжею.

Підготувала  м/с ст.      Олена  Лань

 

ЯК ПІДТРИМАТИ ЗДОРОВ’Я  ДИТИНИ В ЗИМОВИЙ  ПЕРІОД  НАПЕРЕДОДНІ  ВЕСНИ

 

Зима– це пора  року коли особливо треба ставитися до  здоров’я  ,особливо коли мова йде про дитину.  Важливо підтримувати  імунітет в умовах  зниження  температур  повітря  на вулиці та  підвищення  захворюваності.

Збалансований  спосіб  життя,  включаючи  здорове  харчування,  фізичну  активність, урівноважені  психологічні  відносини  в  сім’ї  та  суспільстві , достатній  сон,  та  підтримку  імунітету за  допомогою  вітамінно-мінеральних  комплексів  може  допомогти  дитині  залишатися  здоровою  та  щасливою .

Правильне  дихання– це вперш за все  один з головних  кроків до  міцного здоров’я.

Раціональне  збалансоване  харчування  особливо  важливе  в зимовий  період.  Вживання  корисної  їжі  з  гарним  настроєм  позитивно  впливає  на імунну  систему. Особливо  важливо в цей  період  року  додати до раціону  харчування  більше  овочевих  страв  та свіжих  фруктів , напоїв  з сухофруктів  та компотів  з заморожених  фруктів  та  ягід враховуючи  дитячи  вподобання.

Фізична  активність . У  зимовий  період  важливо  забезпечити дітям  достатню  фізичну  активність. Це можуть бути  прогулянки  на  свіжому  повітрі, заняття  спортом, або навіть  домашні  вправи Фізична  активність  покращую  настрій та  загальний  стан  здоров’я.

Оптимальний  сон. Здоровий  сон  є  важливим  компонентом  для  зміцнення  імунної  системи та  психічних  розладів .Взимку  коли дні  короткі,  важливо  дотримуватись  регулярного  режиму  сну, що доброякісно   сприяє  загальному  стану  здоров’я.

Вітамінізація. Для  дітей  вітаміни  та  мінерали  грають  ключову  роль  у  підтримці  імунітету.

Такі  комплекси  містять не  тільки  вітаміни  та  мінерали   а  й   інші  речовини для  підтримки  здоров’я  дитини.  Регулярний  прийом  цих  комплексів  може  значно  підвищити  стійкість  дитячого  організму  до  вірусних   та простудних  захворювань.

 

Підготувала  м/с ст.   Олена  Лань

 

ВСЕБІЧНЕ  ЗДОРОВ’Я  ДИТИНИ

Міцне здоров’я –це найбільший скарб  людини.

Здоров’я – совокупність  фізичних, психологічних, духовних, соціальних  якостей  людини, що є  основою  її  довголіття.

Фактори  здоров’я :

-навколишнє  середовище

– спадкові  дані

-медичне  обслуговування

– спосіб  життя

– раціональне   харчування

–  особиста  гігієна

–  рухова  активність

– режим  дня

– позитивні  емоції

– загартування

Здоровий  спосіб  життя– Храм  здоров’я  –  заняття  фізичною  культурою, спортом,  дотримання режиму дня,  здорове  харчування, відсутність  шкідливих  звичок,  дотримання  правил  гігієни.

Дотримання  режиму  дня –  важлива  умова  для  формування  здорового  способу  життя.

Раціональне  харчування –  забезпечує  організм  енергією,   допомагає  підтримувати  ідеальну  вагу ,  зміцнює  імунітет,  поліпшує  настрій,  живить  мозок.

Складові  особистої  гігієни–  догляд  за  шкірою, за  волостям,   догляд за ротовою  порожниною,  гігієна  помешкання,  гігієна  одягу  та  взуття.

Способи  загартування:

–  обливання

–  обтирання

–  сонячні  ванни

-повітряні  ванни

– купання у водоймах

–  ходьба  босоніж

Рухова  активність і перебування  на  свіжому  повітрі  -ось що повинно складати  основу  відпочинку.  Це заняття   фізичною  культурою,  виїзд  на природу, на річку,  відвідування  цікавих  місць, поїздки  на  екскурсії.  І це не тільки формує  здоровий  спосіб  життя  дитини ,  а й  загартовує всю сім’ю,

                                             Підготувала:  м/с  ст.  Олена  Лань

 

Про ситуацію із захворюванням на кір

Захворюваність на кір, краснуху, епідемічний паротит, кашлюк, дифтерію, набуває загрозливого характеру, про що свідчить чергування періодів підйому і спаду захворюваності, зменшення міжепідемічного періоду. Ураховуючи, що ризик масового поширення зазначених інфекцій особливо збільшується з початком навчального року, існує необхідність дотримання вимоги, передбаченої в статті 15 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”.  На даний час у Черкасах не проведено щеплення до 500 учасникам навчально-визовного процесу проти кору в навчальних закладах. За сім місяців 2019 року у місті Черкаси зарєстровано 183 випадки кору, 73 з яких – діти від 0 до 17 років. Станом на 01.07.2019 року охоплення щепленнями проти кору, паротиту і краснухи дітей по місті Черкаси становить: підлягало всього – 5300, вакциновано – 2928, що становить 55,2%.

У нашому дошкільному закладі станом на вересень 2019 року знаходиться 272 дітей, не вакциновано – 4; відмова – трьох батьків, з медичними протипоказаннями – одна дитина.

Захистіть себе і дитину – вакцинуйтеся!

Кір та його профілактика

 

      Станом на 01.01.2019 р. на кір захворіло 54481 чол. людини ( 20204 дорослих і 34 277 дітей), внаслідок ускладнень від хвороби померло 16 осіб – 4 дорослих і 12 дітей. (За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України). За 12 місяців 2018 року в Черкаській області зареєстровано  362 випадки кору, із них в м. Черкаси – 45. В порівнянні із 2017 р. захворюваність виросла в 40,2 рази. Серед хворих осіб – 112 дітей віком 0-17 років. Найбільш середня питома вага хворих дітей у віковій групі 10-14 років – 26,6%. Друге місце посідає вікова група 5-9 років – 24, 5 % третє – 15 17 р.- 15 % . Люди, в яких дані про щеплення відсутні, налічують 42,0%, не вакциновані складають 29,2%, дві дози отримали – 24,0%, одну дозу – 5,7%.

     В перші два тижні 2019 р. в Україні на кір захворіло 5059 осіб – 2042 дорослих та 3017 дітей,  із них 2 осіб померло.

Кір – небезпечне дуже заразне вірусне захворювання, що швидко поширюється. 9 із 10 людей, з якими контактувала інфікована людина, теж захворіють, якщо вони не були щеплені.

Передача інфекції

Вірус кору поширюється при кашлі та чханні, тісних особистих контактах. Вірус залишається активним і живе в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом 2 годин. Інфікована людина може передавати вірус ще за 4 дні до і за 4 дні після появи у неї висипу. Ризик захворіти збільшується й через спільне перебування дітей в організованих колективах, тому дуже важливо, щоб діти були вчасно щеплені за Календарем профілактичних щеплень. Щеплення проти кору проводиться дітям в 12 місяців. Друге (ревакцинація) – у шестирічному віці. Після вакцинації імунітет гарантований у 75% дітей, після ревакцинації – у 95%.

Дорослі громадяни можуть отримати щеплення у віці до 30 років, якщо вони не хворіли на зазначені інфекції, немає документального підтвердження про проведення такого щеплення раніше. Це можна зробити в закладах охорони здоров’я за місцем проживання, попередньо придбавши вакцину в аптеці.

Симптоми

Першою ознакою кору, зазвичай, є значне підвищення температури, яке настає приблизно через 10-12 днів після інфікування і триває від 4 до 7 днів. На цій початковій стадії можуть з’являтися нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. Через декілька днів з’являється висип, спочатку, як правило, на обличчі і верхній частині шиї. Приблизно через 3 дні висип поширюється по всьому тілу, з’являється на руках і ногах. Він тримається 5-6 днів і потім зникає. В середньому, висип з’являється через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.

При перших симптомах, потрібно негайно звернутися до лікаря.

Ускладнення

Кір може мати серйозні наслідки, особливо у дітей віком до 5 років. Зокрема, може спричинити ускладнення — запалення середнього вуха (отит), запалення дихальних шляхів (бронхіт), пневмонію, діарею, енцефаліт, і навіть призвести до смерті

Захворювання на кір під час вагітності також може мати серйозні наслідки для здоров’я жінок – від розвитку ускладнень до передчасних пологів чи мимовільного аборту (викидня).

                                                  

Захистіть себе і дитину – вакцинуйтеся!

 

КНП “Черкаський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики та здоров’я ЧМР”

ІМУНОПРОФІЛАКТИКА – ЦЕ ЖИТТЯ!

 

На теперішній час інфекційні хвороби посідають одне з провідних місць серед захворюваності та смертності населення. На сьогодні в країні вже спостерігається спалах захворювання на кір. Зокрема, з початку 2018 року зареєстровано більше 30 тис. випадків хвороби, в т.ч. 14 випадків з летальними наслідками. Найефективніший шлях зниження захворюваності на інфекції для яких існують засоби спеціальної профілактики – це досягнення високого рівня популяційного імунітету завдяки використанню високоякісних вакцин. Імунопрофілактика – захист організму від інфекційної хвороби шляхом проведення профілактичних щеплень вакцинами й анатоксинами, введенням імунних сироваток та імуноглобулінів. Найважливіше значення, як профілактичний засіб, має активна імунізація, яка створює в організмі людини стійку несприятливість до інфекційної хвороби на тривалий період. Вакцинопрофілактика – є найбільш ефективним заходом щодо зниження інфекційних хвороб, таких як: дифтерія, кір, кашлюк, епідемічний паротит та ін., що зумовлено надзвичайною легкістю механізму передачі збудників інфекцій та широким їх розповсюдженням. Вакцини – це препарати, які отримують з ослаблених або інактивованих збудників інфекційних хвороб, а також з їх окремих фрагментів. Щорічно вакцини рятують життя 3 млн. дітей. Використання сучасних вакцин має невеликий ризик можливих ускладнень, але при цьому є значною перевагою, як для окремої людини так і для суспільства в цілому. Розрізняють три види імунізації: планову, за епідемічними показниками, а також рекомендовані щеплення. Планова імунізація проводиться усьому населенню, яке досягло відповідного віку за відсутністю клінічних протипоказів. Згідно із Законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про захист населення від інфекційних хвороб» населення підлягає обов’язковій імунізації проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, правцю, кору. На сьогоднішній день всі профілактичні щеплення в Україні проводяться сертифікованими імунобіологічними препаратами, як українського так і зарубіжного виробництва. З усіма документами, які засвідчують якість вакцини батьки мають право ознайомитися в кожному пункті щеплення. Транспортування, зберігання, використання вакцин здійснюється з обов’язковим дотриманням умов «холодового ланцюга», відповідно до порядку забезпечення належних умов зберігання, транспортування та обліку медичних імунобіологічних препаратів в Україні. В день призначення профілактичного щеплення, безпосередньо перед його проведенням, проводиться медичний огляд дитини з обов’язковою термометрією для виключення у неї гострого захворювання. Витрати на придбання сучасних імунобіологічних препаратів, приблизно, в 10 разів менші, ніж витрати на лікування. Здоров’я нації – це багатство держави. Отже, в руках кожної людини не тільки його майбутнє, а й добробут держави в цілому. Забезпечимо спільно щасливе майбутнє наших дітей. Завідувач консультативно-діагностичною поліклінікою КЗ «Черкаська міська дитяча лікарня» ЧМР Крутко І.В.

Що потрібно знати про щеплення

Зараз багато хто боїться ін’єкцій – і справа зовсім не в страху перед голкою і секундним болем . Сумніви в якості вакцини, стерильності інструменту, наявність у людини алергії і протипоказань, принципова відмова від щеплень швидше шкодять, ніж допомагають природі і організму людини. Широка імунізація населення  допомагає суспільству уникнути розповсюдження інфекцій, які загрожують здоров’ю та життю людини, та попереджає виникнення епідемій.

          Щеплення, як і інші медичні втручання, може спричинити виникнення ускладнення..
На жаль, є чинники, вплинути на які не може жоден пацієнт: якість вакцини, умови її зберігання і транспортування. Але багато що залежить і від самого прищеплюємого .                                                                                                                                                           Для того, щоб вакцинація пройшла найменш болючим і небезпечним чином, досить дотримуватися кількох правил:

1. Проконсультуйтеся з лікарем про необхідність щеплення . Проінформуйте лікаря про свої хронічні захворювання, тимчасові нездужання і алергії.
2. Переконайтеся, що таке щеплення вам не робили останнім часом. Якщо ви (або ваша дитина) часто переїжджаєте з місця на місце, втрачаєте медичні картки та виписки – записуйте, коли і які щеплення ви вже отримали.
3. Всі щеплення робляться заздалегідь, щоб організм мав час на утворення специфічного імунітету. Тобто, якщо епідемія грипу вже почалася, а ви раптом вирішили зробити щеплення – можете вже не поспішати. Для того, щоб з’явився імунітет, потрібно мінімум 2-3 тижні. Те ж саме стосується і інших щеплень, у тому числі і тих, які робляться бажаючим виїхати в жаркі та екзотичні країни. Якщо ви не хочете підхопити таку ж «жарку і екзотичну» хворобу, проконсультуйтеся у фахівця заздалегідь і зробіть щеплення.
4. Проходьте вакцинацію коли ви здорові. Навіть такі, на перший погляд, дрібні та незначні нездужання, як нежить або легка застуда, а тим більше температура, будь-яке гостре захворювання або загострення хронічної хвороби, можуть значно ускладнити відновлення організму після щеплення і вироблення імунітету. Такі нездужання, хвороба і  алергія на білок є протипоказаннями для будь-якого щеплення. Переконайтеся, що ви (або ваша дитина) не маєте протипоказань для проведення вакцинації. Звичайно, є план щеплень – і шкільна медсестра може переконувати вас, що вакцинація для вашої дитини абсолютно безпечна і проводиться абсолютно всім і одночасно. Але краще не догодити медсестрі  і, в разі нездужання дитини, зробити щеплення на пару тижнів пізніше (або не зробити її взагалі), ніж отримати ускладнення після вакцинації.
5. Переконайтеся, що термін придатності вакцини ще не закінчився . І взагалі, що вам (або вашій дитині) роблять саме те щеплення, яке призначив лікар. Лікарі і медсестри – теж люди, і у них є свої проблеми, нездоров’я і відволікаючи моменти. А ваше здоров’я, за великим рахунком, потрібно саме вам самому – от і не полінуйтеся заглянути на етикетку препарату, який (як обіцяють), позбавить вас від майбутніх хвороб.
6. В ідеалі щеплення бажано робити в медичному кабінеті, де є засоби, які допомагають у разі раптового розвитку алергії або анафілактичного шоку: адреналін, протиалергічні засоби, фізрозчин, крапельниця. У 99,999% випадків всі ці заходи виявляться зайвими – але ж ніхто не застрахований від потрапляння в ті самі 0,001%. Під час процедури медсестра повинна використовувати лише одноразовий шприц (у багатьох сучасних вакцинах препарат вже знаходиться в шприці і можна не турбуватися хоча б з цього приводу), також обов’язкові рукавички (у крайньому випадку – миття рук з милом перед кожною процедурою), протирання місця уколу дезинфікуючим розчином.
7. Місце ін’єкції не треба змащувати ніякими мазями та чудодійними препаратами. Якщо лікар попередив про те, що протягом якогось часу не можна мочити місце ін’єкції – слухайтеся його, навіть якщо ви в принципі маєте свою думку абсолютно на всі процеси і явища і не визнаєте жодних авторитетів.
8. У журналі щеплень робиться відмітка про те, хто, коли і яке щеплення зробив. Такий же запис повинні зробити і в медичній картці пацієнта . Якщо дитина проходить вакцинацію в школі – відмітка буде зроблена в його шкільної медичній картці. Якщо ваша дитина перейшла з однієї школи до іншої, або переїхала в інше місце – обов’язково зберігайте медичні картки. Як мінімум – записуйте дати проведення щеплень.
9. Після щеплення рекомендується залишитися в поліклініці на деякий час ( хоча б на півгодини) . Якщо вам раптом стане зле (відчуєте задуху, запаморочення або  виявите висипання на шкірі, свербіж) – зверніться до лікаря негайно і обов’язково нагадайте, що тільки що пройшли вакцинацію. Не займайтеся самолікуванням.
10. Вже через кілька годин після щеплення може підвищитися температура і навіть початися озноб. Не впадайте в паніку – це звичайна реакція майже на всі щеплення. Про це повинні були попередити медики перед вакцинацією. Не намагайтеся збити температуру (звичайно, якщо вона не зашкалює за 38,5 ) – це організм бореться зі збудниками інфекції, не заважайте йому.

У більшості людей щеплення все-таки не викликає серйозних ускладнень, тому заздалегідь не налаштовуйтесь на гірше. Але й  не слід після вакцинації провокувати реакції організму  фізичними навантаженнями, переохолоджуванням, психологічними стресами. Пам’ятайте, щеплення – це як би хвороба в дуже полегшеній формі. Дайте собі час на адаптацію і на відновлення.
Здоров’я вам і гарного самопочуття!

Лікар- методист  КНП « Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка « Астра» ЧМР Толмачова О.В.

 

 

Чи примушувати дитину їсти?
Підходи до дитячого харчування, точніше ставлення до самого процесу приймання їжі, у різних родинах дуже різняться. Одні мами й тата буквально «стоять на вухах», розважаючи свою дитину, щоб упхнути хоча б ложечку, інші дотримуються принципу  зголодніє, сам “попросить”. Розповідати про те, як же правильно  поводитися, буде неправильно, адже діти відрізняються своїм апетитом і саме отут слід шукати причину проблеми. На жаль, більшість батьків не розуміють, що якщо дитину змушувати їсти,  вимагати від неї «з’їсти все до крихти», то нічого доброго із цього не вийде. Адже найчастіше малята погано їдять не з вередливості або бажання зробити наперекір мамі й татові. Просто дитячий організм не сприймає ту їжу, яку пропонують, або її кількість занадто велика. Тому доцільно дотримувати деяких правил у годуванні дітей:

• Будь-яка їжа повинна виглядати привабливо й апетитно.
• Намагайтеся годувати дитину різноманітно, але враховуйте її
  харчові уподобання. Адже дитячий організм здатен сам вибирати те, що йому потрібно.
• Подавайте позитивний приклад. Якщо дитину годувати окремо від усієї родини, то як же вона побачить, що їжа — це задоволення й що тато або мама добре їдять?
• Не розважайте дитину під час їжі, але пропонуйте змагання «Хто швидше й акуратніше поїсть».
• Не затягуйте час обіду. На їжу виділяйте максимум двадцять хвилин.
• Не сваріть дитину, якщо в неї відсутній апетит або вона не доїла

Профілактика грипу

та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)

ГРВІ – це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.

Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу – повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактика захворювань:

Міністерство здоров`я України, крім вакцинації, дає такі рекомендації для профілактики грипу та ГРВІ.

• Потрібно уникати близького контакту з людьми. Намагайтеся якнайменше перебувати поряд із людьми, які хворіють на застуду, мають нежить або кашель. Якщо захворіли ви, то тримайте дистанцію поруч з іншими, щоб вберегти їх від хвороби.
• Захворіли – лишайтеся вдома. Якщо можливо, то візьміть вихідний з роботи або навчання. Грип швидко передається іншим, тож ваше перебування в людних місцях сприятиме поширенню інфекції.
• Прикривайте ніс та рот. Під час кашлю та чхання грип розповсюджується особливо швидко. Прикрийте серветкою органи дихання – це знизить ймовірність передачі інфекції іншим.
• Мийте руки. Віруси осідають на різних поверхнях, в тому числі на руках, і легко можуть потрапити в організм. Тому основне правило захисту: прийшли з вулиці – помийте руки. Якщо поблизу немає мила і води, скористайтеся антисептичним гелем для рук на основі спирту або вологими серветками.
• Повітря – те середовище, через яку вірусні частинки переходять від людини до людини. А це означає, що якщо очистити повітря, то ризик зараження знизиться. Найлегший і доступний спосіб “дезінфекції” повітря – провітрювання. Досить відкрити кватирку, щоб концентрація вірусів в приміщенні зменшилася.
• Намагайтеся не торкатися обличчя. Очі, рот та ніс для мікробів, як вхідні двері. На руках дуже багато мікробів та торкаючись ними обличчя ви збільшуєте їхні шанси потрапити в організм.
• Привчіть себе до корисних звичок. Ретельно очистіть та продезинфікуйте поверхню, до якої часто торкаєтеся вдома, на роботі або в навчальних закладах. Це особливо важливо, якщо в приміщенні перебуває хворий. Стежте за достатньою кількістю сну, будьте фізично активними, уникайте стресу, пийте багато води та харчуйтеся поживною їжею.
• Віруси можуть жити в домашньому пилу кілька днів. Звичайна вологе прибирання допоможе скоротити їх кількість. Тому робіть вологе прибирання будинку хоча б через день.
• Ми багато часу проводимо на роботі, де також є ризик заразитися. Тому вологе прибирання потрібне і на робочому місці: протирайте офісний стіл вранці і ввечері.
• Не забувайте про гаджети. За даними досліджень, смартфон – один з найбрудніших предметів. На корпусі телефону осідає пил, бактерії і, звичайно ж, віруси. Зберіть мобільні гаджети у всієї родини і обробіть поверхню спеціальними вологими серветками для техніки, на серветку при цьому додайте краплю дезинфікуючого гелю для рук. Таку процедуру потрібно проводити регулярно, в небезпечний сезон краще займатися цим кожен день.
• Зволожуйте слизові оболонки. Слизові оболонки носа, рота і горла – бар’єр на шляху інфекцій. Коли слизові пересихають, вони не справляються зі своїми функціями, і вірус безперешкодно проникає в організм. Щоб допомогти слизовим працювати на відмінно, використовуйте зволожуючий сольовий розчин. Його можна купити або зробити самостійно, для цього в одному літрі кип’яченої води розмішайте чайну ложку солі без гірки. Цим розчином можна промивати ніс кілька разів на день.

Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно!

При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

 

                               ЩО ТАКЕ БОТУЛІЗМ

    Ботулізм – це харчове отруєння, зумовлене споживанням продуктів, в яких накопичилися ботулотоксини і яке може призвести до тяжких наслідків. Водночас, ботулізму у більшості випадків можна уникнути, дотримуючись простих харчових правил.

                                  ПРИЧИНИ БОТУЛІЗМУ

    Причиною ботулізму найчастіше стають продукти домашнього консервування – м’яса, риби, рідше – овочів. Потенційно небезпечними є усі консервовані продукти, які були погано вимиті, неправильно/недостатньо термічно оброблені, транспортувались або зберігались неналежним чином. Навіть консерви, у яких все гаразд з терміном придатності, виглядом і смаком, можуть бути зараженими: ботулізм не можна визначити за кольором або смаком, мікроорганізм, який спричиняє хворобу, не псує продукти.

Також ботулізм може виникнути внаслідок споживання в’яленої чи копченої риби та будь-яких виробів з м’яса (ковбаси, шинки тощо). Найчастіше причиною ботулізму стають в’ялені або копчені  продукти домашнього приготування, проте реєструються і випадки хвороби після вживання продуктів, вироблених у промислових умовах. Це трапляється у випадку недотримання відповідних вимог під час заготівлі, переробки чи зберігання продукту.

Значно рідше ботулізмом можна заразитись через рани, так само рідко мікроорганізм передається від матері до дитини через грудне молоко.

Наразі невідомі випадки ботулізму, пов’язані із уживанням свіжих промитих та правильно проварених чи обсмажених продуктів.

                             ПРОФІЛАКТИКА БОТУЛІЗМУ

Щоби вберегтися від ботулізму, уникайте споживання:

• в’яленої, копченої, солоної та консервованої риби,
• м’ясних та грибних консервів,
• консервів домашнього виробництва,
• якщо не впевнені, що продукти зберігали та/або транспортували належним чином,
• якщо сумніваєтесь у якості продуктів.

                                 СИМПТОМИ БОТУЛІЗМУ

Перші симптоми захворювання начастіше виникають через 12-24 год.  після споживання зараженої їжі. Водночас, симптоми так само можуть виникнути раніше (уже через 2 години) або значно підзіше (4 доби і більше).  Що важче захворювання, то коротший інкубаційний період.

Симптоми ботулізму:

• порушення близького зору: ви не можете читати текст, але добре бачите предмети,
• сильно виражена сухість у роті,
• важко говорити (голос стає тихим, гугнявим або пропадає)
• підвищена стомлюваність, м’язова слабкість,
• запаморочення,
• короткочасні ознаки ураження травної системи (нудота, блювання, послаблення випорожнень), а потім – стадія парезу кишечнику (здуття живота, закреп),
• ураження м’язів шиї та кінцівок.

Симптоми ботулізму найчастіше з’являються поступово, немає різких підйомів температури, тому виникає ілюзія несерйозності хвороби. У подальшому з’являється порушення зору – одна з найперших ознак ботулізму (хворого турбує “сітка або туман” перед очима, двоїння предметів, важкість читання, що пов’язано з паралічем очних м’язів). Одночасно виникають спрага, сухість слизових оболонок, розлад ковтання, може змінитися тембр голосу. Хворі скаржаться на відчуття “грудки” у горлі, біль під час ковтання, подразнення в горлі – усі ці симптоми обумовлені ураженням ковтальних м’язів.

Неврологічна симптоматика триває кілька днів і супроводжується загальнотоксичним синдромом – хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, підвищення температури тіла. У важких випадках  пацієнтів турбує відчуття нестачі повітря, тягар в грудній клітці, дихання стає поверхневим. Розвивається дихальна недостатність, що є причиною смерті при ботулізмі.

При найменшій підозрі на ботулізм негайно зверніться до лікаря. Госпіталізація обов’язкова незалежно від тяжкості хвороби.

 

                                       ЛІКУВАННЯ БОТУЛІЗМУ

     Усі хворі на ботулізм незалежно від клінічної форми захворювання підлягають госпіталізації. Успіх лікування залежить від ранньої діагностики, правильного лікування, у більшості випадків – введення ботулінічного антитоксину (синоніми: сироватка, імуноглобулін).

 

 

 

Бережіть здоров’я дитини

Перед суспільством та батьками завжди стає питання: як виховувати дитину, щоб вона не хворіла, розумово розвивалась та була щасливою? Тому важливо берегти здоров’я дитини. Найпоширеніші інфекційні захворюваннями серед дітей – це грип, кір, кишкові інфекції та інші.

Грип – це тяжке інфекційне захворювання, збудником якого є вірус. Захворювання передається від хворої людини при кашлі, чханні і т. п. через дрібні крапельки слизу, в яких знаходиться велика кількість вірусів. Проникаючи в організм здорової людини, вони й викликають захворювання. Особливо небезпечні грип і гострі респіраторні захворювання для дітей дошкільного віку. Під час епідемії потрібно обмежити спілкування дітей в колективах. У всіх випадках захворювання ні в якому разі хворий не повинен лікуватися сам. Самолікування призводить, як правило, до тяжких ускладнень і  розвитку хронічних захворювань. Потрібно завжди пам’ятати, що, тільки дотримуючись порад лікаря, можна успішно вилувати простудні інфекційні захворювання, уникнути ускладнень.

Кір – це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кіром людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні і кашлі. Згідно з календарем щеплення проти кору проводиться двічі: у 12 місяців та в 6 років. Головна допомога для дитини – гарний догляд.

Бронхіальна астма – це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, що проявляється нападами задишки, які часто супроводжуються кашлем і можуть переростати у приступи задухи. Це відбувається через те, що дихальні шляхи надмірно реагують на різні подразники.У відповідь на подразнення вони звужуються і виробляють велику кількість слизу, що порушує нормальний струм повітря при диханні.Для профілактики захворювання на бронхіальну астму велике значення має раціональне лікування передастматичних захворювань – це повторних гострих бронхитів, пневмоній, алергічних ларенгітів.

Дуже корисне перебування на свіжому повітрі.

Кишкові інфекції це відносно велика група гострозаразних захворювань, які перебігають з ураженням шлунково-кишкового тракту та інтоксикацією. Найбільш поширеними та найбільш вивченими кишковими інфекціями є черевний тиф, паратифи, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, шигельоз, ешерихіоз, гепатит А, ентеро- та ротавірусні ентерити, а також особливо небезпечна інфекція – холера.

Джерелом зараження при кишкових інфекціях є хворі на ці недуги люди, чи людиякі давно перехворіли і вважаються здоровими.

Щоб попередити себе і оточуючих від захворювань шлунково-кишковими інфекціями, необхідно ретельно дотримуватись таких простих правил:

1.Фрукти і овочі перед вживанням промивати проточною водою.

2.Їжу добре проварюйте або прожарюйте.

3.Мийте руки з милом перед їжею.

4.Воду із неперевірених джерел вживайте тільки прокип’яченою.

Загартовуючі заходи на зимовий період

-прогулянка на свіжому повітрі;

-підтримування постійної температури повітря в приміщенні (ігрова кімната і спальня) в межах 18-22°С;

-відносну вологість повітря 40-60%;

-щоденні прогулянки при безвітряній погоді до -5°С;

-наскрізне провітрювання приміщень групи в той час, коли діти перебувають на прогулянці;

-фізичні вправи при відкритому вікні (контрастне повітряне загартовування).